Відмінності між версіями «Мня»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 26: | Рядок 26: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Upl 1553721090 39479.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Upl 1553721090 39479.jpg|x140px]] | ||
Версія за 22:02, 24 листопада 2020
Мня, мення, с. Имя. Давайте з’їмо того, у кого погане мня. Мнж. 4.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
1. Особиста назва людини, що дається їй після народження.
— Мені почулося наче ім'я моєї жінки (Панас Мирний, III, 1954, 274)
/ рідко. Прізвище.
Бєлінський, Герцен, Чернишевський, Добролюбов... Це імена, які навіки ввійшли в народну пам'ять (Максим Рильський, III, 1956, 10)
2. уроч., рідко. Те саме, що назва 1; найменування.
Апостол правди і науки, Котрого ждав ти день по дню, Прийшов, простяг потужні руки, — І легіон ім'я йому (Іван Франко, XIII, 1954, 85)
3. з означ., рідко. Те саме, що слава; репутація.
— Ви, каже [майор], з'явитесь додому новими людьми, людьми з світовим іменем (Олесь Гончар, III, 1959, 294)
Не псувати доброго імені.
Ілюстрації
|
Медіа
