Відмінності між версіями «Шепіт»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | |||
| − | |||
'''Шепіт, -поти, '''''м. ''Тихе, безголосе мовлення, при якому слова чутно через коливання голосових зв'язок. | '''Шепіт, -поти, '''''м. ''Тихе, безголосе мовлення, при якому слова чутно через коливання голосових зв'язок. | ||
| − | [[ | + | |
| + | |||
| + | ШЕ́ПІТ, поту, чол. | ||
| + | |||
| + | 1. Тихе мовлення, при якому звуки вимовляються без участі голосових зв'язок. Щось десь тріщить, ламається, гупають чоботи, чується шепіт, дихання (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 238); Голос Антона перейшов у шепіт, дівчина ледве чула його (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 308); Мовою шепоту користуються лише найменші люди світу — пігмеї в тропічних лісах Центральної Африки та веди в джунглях Цейлону (Наука і життя, 8, 1969, 19); | ||
| + | // перен. Тихий шум, шелест, дзюрчання і т. ін. Вона [пісня] не пестощі любови [любові], Не вітру шум, не шепіт хвиль (Іван Франко, XIII, 1954, 91); Данило лежав під дубом і під шепіт листя дрімав (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 426); Знову місток і внизу дзюркотливий шепіт чистої, аж до дна прозорої води (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 63); | ||
| + | // заст. Чаклування, яке здійснює баба-шептуха. Ото слухають, слухають дівчата, та: «Бабо-бабо! От ми од вас хліб одіб'ємо — нащо все порозказували?».. «Дурні-дурні! Я ж вам хіба які мудрі шепоти розказую?..» (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 25); — Чи ви мене коло того знахарства заставали? Тая.. всі шепоти-наговори перезабула (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 317). | ||
| + | |||
| + | 2. перев. мн., розм. Чутки, поголоски, розмови (перев. потайні). | ||
| + | |||
| + | 3. у знач. присл. шепотом. Тихо, без участі голосу; пошепки. Кола говорив шепотом, щоб не будити дітей (Олексій Кундзіч, Пов. і опов., 1951, 28) | ||
| + | |||
| + | [[Файл:Shepot-330x310 center center.jpg|міні]] | ||
Версія за 10:58, 18 листопада 2020
Шепіт, -поти, м. Тихе, безголосе мовлення, при якому слова чутно через коливання голосових зв'язок.
ШЕ́ПІТ, поту, чол.
1. Тихе мовлення, при якому звуки вимовляються без участі голосових зв'язок. Щось десь тріщить, ламається, гупають чоботи, чується шепіт, дихання (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 238); Голос Антона перейшов у шепіт, дівчина ледве чула його (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 308); Мовою шепоту користуються лише найменші люди світу — пігмеї в тропічних лісах Центральної Африки та веди в джунглях Цейлону (Наука і життя, 8, 1969, 19); // перен. Тихий шум, шелест, дзюрчання і т. ін. Вона [пісня] не пестощі любови [любові], Не вітру шум, не шепіт хвиль (Іван Франко, XIII, 1954, 91); Данило лежав під дубом і під шепіт листя дрімав (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 426); Знову місток і внизу дзюркотливий шепіт чистої, аж до дна прозорої води (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 63); // заст. Чаклування, яке здійснює баба-шептуха. Ото слухають, слухають дівчата, та: «Бабо-бабо! От ми од вас хліб одіб'ємо — нащо все порозказували?».. «Дурні-дурні! Я ж вам хіба які мудрі шепоти розказую?..» (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 25); — Чи ви мене коло того знахарства заставали? Тая.. всі шепоти-наговори перезабула (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 317).
2. перев. мн., розм. Чутки, поголоски, розмови (перев. потайні).
3. у знач. присл. шепотом. Тихо, без участі голосу; пошепки. Кола говорив шепотом, щоб не будити дітей (Олексій Кундзіч, Пов. і опов., 1951, 28)
