Відмінності між версіями «Лепець»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Лепе́ць, -пцю́, '''''м. '' | + | '''Лепе́ць, -пцю́, '''''м. '' |
[[Категорія:Ле]] | [[Категорія:Ле]] | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | '''Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 355.:''' 1) Asperugo procumbeus. ЗЮЗО. І. 113. | |
| + | 2) Galium Aparine. ЗЮЗО. І. 123. | ||
| + | ==Гостриця лежача== | ||
| + | Однорічні рослини. Надземні частини рослин грубо волохаті. Стебла тонкі, до 90 см завдовжки, порожнисті, з 5 або 6 поздовжніми ребрами, розгалужені. Нижні стеблові листки черешчасті, із широким верхом або вузько-довгасті, 5–8 × 0.8–1.5 см, край цільний або дрібно зубчастий. Квітоніжка коротка або відсутня. Квіти поодинокі або ростуть по кілька в пазухах листків. Чашечка пр. 1.6 мм завширшки; чашолистки дещо нерівні, лінійно-ланцетні. Вінчик від синього до фіолетового, пр. 2.5 мм; пелюсток 5. Пиляк пр. 0.6 мм. Горішки вузько яйцеподібні, пр. 3 мм. 2n= 48 (8x). | ||
| + | ==Підмаренник чіпкий== | ||
| + | Стебла полеглі або лазячі, 50—200 см завдовжки, чотиригранні, по ребрах вкриті загнутими гачковидно вниз шипиками, розгалужені. Листки — в кільцях по 6—8, оберненояйцевидні (нижні) або клино-видно-ланцетні (серединні й верхні), по краю і зісподу по серединній жилці негусто вкриті відігнутими назад шипиками, зверху розсіянощетинисті, на верхівці — відтягнуті в тонке вістря. Квітки дрібні, правильні, полігамні (двостатеві й чоловічі), зрослопелюсткові, в пазушних півзонтиках, більших за листки; віночок до 2 мм у діаметрі, білуватий, колесовидний, з чо-тирироздільним відгином. Плід— сухий горішок. Цвіте у травні — вересні. Поширення. Підмаренник чіпкий росте по всій території України як бур'ян на городах, у садах, радше на полях | ||
| + | ==Заготівля і зберігання== | ||
| + | З лікувальною метою використовують свіжий сік (Succi Galii aparinis) і траву підмаренника (Herba Galii aparinis), зібрану під час його цвітіння. Після попереднього пров'ялювання на сонці сировину сушать у затінку на вільному повітрі або в провітрюваному приміщенні. Сухої трави виходить 25 % . Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава підмаренника чіпкого містить глікозид ас-перулозид, дубильні речовини, сапоніни, органічні кислоти (лимонна, галова), червоний барвник та вітамін С (128 мг%). | ||
| + | ==Фармакологічні властивості== | ||
| + | У народній медицині підмаренник чіпкий відомий своїми діуретичними, болетамувальними, кровоспинними й антимікробними властивостями. Найчастіше настій трави цієї рослини п'ють при нирковокам'яній хворобі, циститі, водянці, плевриті й хворобах печінки, при болях у шлунку й кишечнику, діареї, ревматизмі, зобі, епілепсії й скрофульозі та при гарячкових станах. У разі епілепсії краще вживати свіжий сік рослини. Зовнішньо, у вигляді мазі, підмаренник чіпкий використовують для лікування фурункулів, лишаїв, раку шкіри і висипів на шкірі (терапевтичний ефект можна в цих випадках значно посилити одночасним пероральним застосуванням настою або свіжого соку рослини). Порошком трави присипають рани і фурункули. Есенцію із свіжої трави підмаренника чіпкого використовують у гомеопатії. | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:220px-Flowers February 2008-4.jpg]] |
| − | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:258px-Asperugo procumbens sl2.jpg]] | |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |
| − | + | ||
|} | |} | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| − | [[Категорія:Слова | + | [[Категорія:Слова 2020 року]] |
Поточна версія на 20:15, 15 листопада 2020
Лепе́ць, -пцю́, м.
Зміст
Сучасні словники
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 355.: 1) Asperugo procumbeus. ЗЮЗО. І. 113. 2) Galium Aparine. ЗЮЗО. І. 123.
Гостриця лежача
Однорічні рослини. Надземні частини рослин грубо волохаті. Стебла тонкі, до 90 см завдовжки, порожнисті, з 5 або 6 поздовжніми ребрами, розгалужені. Нижні стеблові листки черешчасті, із широким верхом або вузько-довгасті, 5–8 × 0.8–1.5 см, край цільний або дрібно зубчастий. Квітоніжка коротка або відсутня. Квіти поодинокі або ростуть по кілька в пазухах листків. Чашечка пр. 1.6 мм завширшки; чашолистки дещо нерівні, лінійно-ланцетні. Вінчик від синього до фіолетового, пр. 2.5 мм; пелюсток 5. Пиляк пр. 0.6 мм. Горішки вузько яйцеподібні, пр. 3 мм. 2n= 48 (8x).
Підмаренник чіпкий
Стебла полеглі або лазячі, 50—200 см завдовжки, чотиригранні, по ребрах вкриті загнутими гачковидно вниз шипиками, розгалужені. Листки — в кільцях по 6—8, оберненояйцевидні (нижні) або клино-видно-ланцетні (серединні й верхні), по краю і зісподу по серединній жилці негусто вкриті відігнутими назад шипиками, зверху розсіянощетинисті, на верхівці — відтягнуті в тонке вістря. Квітки дрібні, правильні, полігамні (двостатеві й чоловічі), зрослопелюсткові, в пазушних півзонтиках, більших за листки; віночок до 2 мм у діаметрі, білуватий, колесовидний, з чо-тирироздільним відгином. Плід— сухий горішок. Цвіте у травні — вересні. Поширення. Підмаренник чіпкий росте по всій території України як бур'ян на городах, у садах, радше на полях
Заготівля і зберігання
З лікувальною метою використовують свіжий сік (Succi Galii aparinis) і траву підмаренника (Herba Galii aparinis), зібрану під час його цвітіння. Після попереднього пров'ялювання на сонці сировину сушать у затінку на вільному повітрі або в провітрюваному приміщенні. Сухої трави виходить 25 % . Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава підмаренника чіпкого містить глікозид ас-перулозид, дубильні речовини, сапоніни, органічні кислоти (лимонна, галова), червоний барвник та вітамін С (128 мг%).
Фармакологічні властивості
У народній медицині підмаренник чіпкий відомий своїми діуретичними, болетамувальними, кровоспинними й антимікробними властивостями. Найчастіше настій трави цієї рослини п'ють при нирковокам'яній хворобі, циститі, водянці, плевриті й хворобах печінки, при болях у шлунку й кишечнику, діареї, ревматизмі, зобі, епілепсії й скрофульозі та при гарячкових станах. У разі епілепсії краще вживати свіжий сік рослини. Зовнішньо, у вигляді мазі, підмаренник чіпкий використовують для лікування фурункулів, лишаїв, раку шкіри і висипів на шкірі (терапевтичний ефект можна в цих випадках значно посилити одночасним пероральним застосуванням настою або свіжого соку рослини). Порошком трави присипають рани і фурункули. Есенцію із свіжої трави підмаренника чіпкого використовують у гомеопатії.
Ілюстрації
|
|
