Відмінності між версіями «Сам»

Версія за 17:42, 14 листопада 2020

Сам, сама, саме, мѣст. 1) Самъ, сама, само. Біг дає, як сам знає. Ном. № 32. За багачем сам чорт з калачем. Ном. № 1423. Адже дзеркало показує пику, якої саме не баче. Ном. № 13828. 2) Самъ одинъ, одинъ только, одинъ лишь. Батько кликав їх вечеряти і не діждався; мусів сам вечеряти. Левиц. Пов. 25. Нещастя ніколи само не приходить. Ном. Зосталися самі вишкварки. Ном. № 1929. — один. Совершенно одинъ. Самодин, як палець. Ном. № 10679. — душею. Одинъ одинехонекъ. Самдушею сижу дома.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

САМ, рідше САМИЙ, сама, само і саме; мн. сами і самі; займ. означ.

1. Уживається з іменником або особовим займенником, вказуючи на особу чи предмет, що безпосередньо є джерелом або об'єктом дії, стану. Сама вона не знає, чого треба їй: хотілось би і кохання, і щастя хоч у курені — хотілось би і розкошей та багатства (Гнат Хоткевич, I, 1966, 54); Від років лопався вже не тільки самий кожух, але й застарілі латки на ньому (Михайло Стельмах, I, 1962, 364); // Уживається для більшої конкретизації, виділення особи чи предмета; власне хтось; власне щось. Сам Ігнат був ще молодий козак — тілько чорний вус почав пробиватись (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 271); Він сам з Дону, тільки не з козаків (Федір Бурлака, М. Гонта, 1959, 168); Самий апарат [радіоприймач] Валентин припасував під столом (Олесь Гончар, IV, 1960, 82); // Уживається в значенні «не хто інший, як», «хтось власною особою». — Гаразд, моя доню Ізольдо, я золота в сонця візьму, блакиту морського позичить попросим русалку саму (Леся Українка, I, 1951, 412); — Чи вдома панотець?.. — Це я сам! — відповів пастух, здіймаючи бриля (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 224); — Це ж бо я сам перед вами! Багато недолі зазнавши, Аж через двадцять я років вернувся до рідного краю (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 358); // Уживається для підкреслення, що дія або стан поширюються й на визначувану особу чи предмет; теж, також, і (й). Петрові самому дитячий плач мов ножем серце краяв. Так хіба жалем поможеш? (Борис Грінченко, I, 1963, 250); Я б дав тобі чогось поїсти, та й сам голодний, як і ти (Володимир Сосюра, II, 1958, 403); — Мовчи, Семене, мовчи та диш, — болісно попросила Євмениха. — Сама помовчуй (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 41); — Ми поважаємо патріотизм у всякій нації, — заспокійливо говорив художникові старшина Багіров. — Бо ми самі патріоти (Олесь Гончар, III, 1959, 230); Я був взятий у полон польським кінним роз'їздом.. Після того роз'їзд був сам обстріляний нашим загоном (Олександр Довженко, I, 1958, 17); // Уживається самостійно, заступаючи іменник або особовий займенник. Кум-полковник вкотив у двір сивими кіньми.. Сам огрядний, кругловидий, червоний (Марко Вовчок, I, 1955, 133); Прийшла баба — сама чорна І чорний жупан, — Заховала тарілочку У синій туман (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 197); — Літати, всім літати, — розмірковує вголос Горпищенко. — Само ж не зна, що йому треба на тому Місяці, а вже заміряється… (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 59); // Уживається на позначення відокремлення особи чи предмета від інших осіб або предметів (перев. із спол. а). Дивлюся — люди аж кишать... Що, думаю, за чудасія?! Покинув віз коло Гордія, А сам побіг, щоб поглядіть... (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 49); Для хлопця поклала [Христя] на призьбі окраєць хліба й пучечок зеленої цибулі, сама пішла з серпом на лан (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 121).

2. Уживається для позначення особи, яка діє, виконує щось особисто. [Деїфоб:] Цар Ономай до тебе зараз прийде, щоб ти йому сама сказала слово (Леся Українка, II, 1951, 282); // Не доручаючи іншим. Зараз дощ. Пишу листа і, може, сам одвезу на вокзал, коли дощ перестане (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 309); Вони [бійці] з останнього поповнення, яке Брянський сам добирав і сам навчав, поки стояли в обороні (Олесь Гончар, III, 1959, 25); // Без сторонньої допомоги; власними силами. — Треба мені заробляти, треба своїх діток годувати. Не справлюсь сама (Марко Вовчок, I, 1955, 273); Зробив [Микола] маленьку скрипочку й сам вивчився грати козачка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 172); — Може, підсобити? Га? — виступив із темряви Оксен. Чоловік кинув носилки на землю. — Нічого, я й сам... (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 28); // Без намови, спонукання, примусу; добровільно, самохіть. А я... аж страшно, як згадаю. Я сам пішов у москалі (Тарас Шевченко, II, 1963, 19); Раз — чи само або ж підмовив хтось — Надумалось воно [Ягня] все стадо насмішити (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 121); — Одвези в гай... — Тоді він.. зашептав швидко із свистом: — Кажіть, самі схотіли? — Сама. — Добре зміркуйте: самі? — Сама (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 276); Коні під ними самі перейшли на рись (Олесь Гончар, III, 1959, 84).

3. Уживається для підкреслення того, що що-небудь зароджується, з'являється, відбувається, зникає і т. ін. без будь-яких зусиль, незалежно від будь-яких чинників. Стара мати і каже: — Кармелю! Де, в кого ти навчився такої пісні?.. — Сама ся пісня в мене склалась (Марко Вовчок, I, 1955, 349); Незчулася [Галя], як і заснула. На столі свічка догоріла й сама потухла... (Панас Мирний, I, 1949, 410); Фіалку, барвінок і сон ніхто ніколи не сіяв і не садив — вони виросли самі (Юрій Смолич, II, 1958, 11); — Ти чого не на роботі? — Бачиш? Хліб печу. — А робота на полі хай сама робиться? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 68); Доброго, кажуть, дожидати треба, а лихе — само прийде (Панас Мирний, I, 1949, 195); // Без участі свідомості, неконтрольовано; мимохіть. Василько зупинився аж під ожередом соломи. Сльози самі текли по його щоках (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 101); Хоч і не з полохливих був учитель, та волосся само піднялося вгору (Михайло Стельмах, I, 1962, 486).

4. Уживається для позначення особи, предмета, що перебуває, живе, росте і т. ін. десь окремо, ізольовано від інших. Походжає [Михайло] сам оддалік, як гетьман поперед ворогом... (Марко Вовчок, I, 1955, 338); Мені казав розумний садівник: — Коли ти пересаджуєш ялинку, Відзнач північний і південний бік І так сади.. І ще одно: сади її в гурті; Сама вона, без подруг, не ростиме... (Максим Рильський, III, 1961, 177); // Без сторонніх; один, наодинці. Ніколи Ані пограється [син] з дітьми, Ані побігає; самий, Один-однісінький, бувало, Сидить собі у бур'яні (Тарас Шевченко, II, 1953, 319); Макар Іванович лишився в хаті. Ба не сам, бо й Хо втисся за доктором і причаївся в куточку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 167); — І яке, скажи, тобі діло до балачки дівчини з парубком, коли вони бажають самі посидіти? (Михайло Стельмах, I, 1962, 281); // Без рідних, без близьких; одинокий. Горе ж мені в світі жити, що я сама (Павло Чубинський, V, 1874, 513); Тепер ми не самі. Дружина й мати — Дітей, як власне око бережеш (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 135); // Без супроводу. Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне Ягня Само забилося до річки — Напитися водички (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 70); Любив бродить у полі сам і слухать коників і птиць смуглявий хлопчик... (Володимир Сосюра, II, 1958, 343); Кажуть — «сама біда не йде — другу з собою веде». Це народне спостереження цілковито ствердилось на Галині (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 161).

5. Уживається для підкреслення значущості, особливої ваги й величі особи чи предмета. — Чи він тобі рівня? Твого батька сама цариця вітала (Панас Мирний, I, 1949, 199); — Ти знаєш, хто з тобою говорив? — спитав він Богданкевича.. — Сам Щорс! (Олександр Довженко, I, 1958, 173); Навколо ліс, а перед нами сам Дніпро (Павло Тичина, I, 1946, 135); За Брянським Багіров справді, не вагаючись, пішов би в вогонь і воду.. Брянського сама Батьківщина призначила йому в командири (Олесь Гончар, III, 1959, 188); За підкову беруть [зіньківські ковалі] такі гроші, що, мабуть, і в самій Полтаві люди б дивувалися, коли б їм розказав (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 154).

6. у знач. ім. сам, мого, чол.; сама, мої, жін., розм. Уживається на позначення певної знатної, впливової особи, великого начальника, хазяїна і т. ін. Так от де рай! уже нащо Золотом облиті Блюдолизи: аж ось і сам, Високий, сердитий, Виступає; обок його Цариця небога (Тарас Шевченко, I, 1951, 247); — Велено тобі йти на мануфактуру [пана Бузкова].. — А за яким ділом? — спитав стурбовано Демид. — Нам то невідомо, зі мною сам одну мову знає: одна нога, каже, тут, друга — там (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 120); Ще генеральша в дорозі, а вже Потапович цілі Піски зганяє.. Аж ось — і сама приїхала... (Панас Мирний, I, 1949, 194); // Евфемістична народна назва нечистої сили; біс, чорт. — Я й питаю: — З чого він Палієм став? — Та з того, — кажуть, — що «самого спалив».. — Якого такого «самого», бабусенько? — питають дівчата. — Та «самого ж», дівоньки, не при криниці святій згадуючи.. — Та самого «нечистого»... чортяку! (Данило Мордовець, I, 1958, 96).

7. Уживається у знач. утілений, уособлений (перев. як означення при іменному присудку). Повітря — сам світ, сам жар. Наче золотою сіткою оповито майдан (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 232); Ідеї партії більшовиків — це сама правда життя, те, чим живе епоха (Радянська Україна, 5.XI 1948, 3); Наші руки — це пісня сама. Дужче нас на землі цій нема (Володимир Сосюра, Щоб сади.., 1947, 160).

Сама люб'язність хто — хтось підкреслено люб'язний. Поза службовими взаєминами Євецький — сама люб'язність.. Особливо це відчувають лікарки, медичні сестри (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 102).

8. Уживається з обмежувальною функцією, у знач. тільки. В його сина нема, самі дочки (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 178); — Ми вже так вихарчувались, що їмо самий хліб та цибулю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 188); Що, дівуючи, придбала Мотря, то все позношувала: саме ґноття та рам'я висіло... (Панас Мирний, I, 1949, 140); [Неофіт-раб:] Мало [людині] і хліба й слів самих, їй треба волі (Леся Українка, II, 1951, 232); Вчора горіла економія в Гуті.. Згоріла, кажуть, дощенту: сам попілець (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 67); Хати не було. Була сама піч з високим комином серед руїн біля груші (Олександр Довженко, I, 1958, 324); Я стільки чув похвальних слів про Київ, Такі захоплені чув голоси! І це — не чемності самої вияв, А лиш визнання справжньої краси (Максим Рильський, III, 1961, 306); // Уживається як підсилювальна частка при словах один, тільки. Усі дожидають кулішу, а Галя, то вже .. сидітиме з ложкою в руці та погукуватиме «мамо!», і погукує такеньки Галя, наче вона сама одна має одвагу поспитати про те, про що всі піклуються (Марко Вовчок, I, 1955, 289); Поки я роздумую, з чого почати розмову, дядько почав. Яка тепер Дума? — Панська. — То слава богу. — Чому? — Не буде дбати про саму тільки голоту (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 236).

9. Уживається у знач. навіть. Знали [батько й мати], що там [у псалтирі] написано все по-божому, а що й до чого воно написано, того й сам Микола не тямив (Нечуй-Левицький, II, 1956, 171); [Андромаха:] Нащо тобі Гелен? [Кассандра:] Я хочу його спитати. Я собі не вірю. Вже бачиш, довершилась божа кара: не тільки інші, а й сама Кассандра зневірилась в Кассандрі (Леся Українка, II, 1951, 293); Що не день — нові Перекликаються з гостями гості. Ну, хто усім їм знає імена? Сам Родіон заплутується часом У їхніх назвиськах (Максим Рильський, I, 1960, 249).

10. рідко. Те саме, що самий 2. В сам день святого вечора вітер утих, небо вияснилося (Іван Франко, VIII, 1952, 98). ♦ Боротися з самим собою див. боротися; Боротьба з самим собою див. боротьба; Бути (залишатися) самим (сам) собою див. себе; Забувати (забути) самого себе (про себе, за себе) див. забувати; Заглиблений у самого себе (в собі) див. заглиблений; Закоханий в себе самого див. закоханий; [І] сам чорт (нечистий, дідько, лисий, біс, кат, старий циган) не розбере див. розбирати; [Мов (немов і т. ін.)] сам не свій (сама не своя, само не своє) див. свій; Несхожий сам на себе див. несхожий; Перевершити самого (сам) себе див. перевершувати; Переламати самого себе див. переламувати; Перемудрити самого себе див. перемудрити; Переплигнути самого себе див. переплигувати; Перехитрити себе самого (саму, самих) див. перехитровувати; Сам (сама, само) про себе (до себе) див. себе; Сама-сама — зовсім самотня. Зосталася Мотря сама-сама (Панас Мирний, I, 1949, 242); Сама снасть див. снасть; Сама тобі дірка див. дірка; Сам біс (чорт) голову зверне див. звертати; Сам бог велів — можна, не заборонено, дозволено робити щось. Прийшли проводи. Треба, думаю, пом'янути свого покійничка, бо так сам бог велів (Нечуй-Левицький, III, 1956, 257); Вже вони встигли перемити кісточки коханці якогось дивізійного начальника,.. вже добралися до Антоновича, з якого покепкувати сам бог велів (Олесь Гончар, III, 1959, 335); Сам дідько не знає див. дідько; Самі ноги несуть (несли, носять, носили і т. ін.) див. нога; Сам (сама, само і т. ін.) за себе говорить див. себе; Сам (сама, самі) здоров (здоровий, здорова, здорові) знаєш (знає, знаєте, догадаєтесь і т. ін.) див. здоровий; Сам на сам: а) без нікого. Натішившись учтою, .. цар повертав у покої і в самому темному там замикався сам на сам (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 196); б) наодинці з ким-, чим-небудь; віч-на-віч. Бачура сам пішов на квартиру гідротехніка.. Навіщо кликати старого в райком? Чи не краще повести розмову сам на сам? (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 50); Крокують [три товариші] кожен сам на сам із думою своєю. Що жде їх тут? Вірніше, там, у шахті, під землею? (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 5); в) без сторонньої допомоги, власними силами; самотужки. «Вовка він раз сам на сам відігнав від овець...» (Панас Мирний, I, 1949, 170); Славен той — ти ж слухай, зоре! — Хто сам на сам лихо зборе... (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 263); г) особисто. Зараз лист послав [Турн] к Енею, Щоб вийшов битись сам на сам (Іван Котляревський, I, 1952, 179); Останній раз ми з Натурою зустрічались сам на сам ще на фронті (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 90); Сам (сама, само) не при собі див. себе; Сам (сама, само і т. ін.) [ніби] до рук (у руки) йде — щось дається комусь дуже легко, без особливих зусиль. [Нечипоренко:] Фортунить вам, Маріє Кирилівно, просто інший раз аж не віриться. Кожна справа ніби сама в руки вам іде (Олександр Левада, Драми.., 1967, 281); Сам-один (сама-одна, само-одно): а) без нікого. Я був сам. Сам-один. Ні звуку, ні шелесту. Німо й урочисто (Гнат Хоткевич, II, 1966, 313); Я наче сам-один на великому світі. За вікнами темно й тихо (Юрій Яновський, II, 1958, 18); б) без рідних і близьких. — Я сирота, — одказала Галя. — Я живу сама-одна коло Києва (Марко Вовчок, I, 1955, 325); в) без чиєїсь участі, допомоги, власними силами; самотужки. Добре діло зробив А. Малишко, сам-один переклавши поезії М. Ісаковського (Максим Рильський, III, 1956, 121); Самому (самій) себе не знати див. знати; Самому собі не вірити див. вірити; Сам (сама, само) пливе до рук (у руки) див. плисти; Сам (сама, само, самі) по собі: а) окремо, ізольовано від когось, чогось. — А як, Іване, лучче [краще] живеться: чи гуртом, чи кожен сам по собі? (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 316); Цей найдрібніший пилок, відокремлено взятий од інших, Зовсім нічого не важить, бо часткою інших предметів Завжди буває — і сам по собі існувать неспроможний (Микола Зеров, Вибр., 1966, 141); Як потогонний засіб липовий цвіт вживають сам по собі і в сумішах з квітами коров'яку та чорної бузини (Хлібороб України, 6, 1970, 42); б) без стороннього втручання, спонукання; мимоволі; підсвідомо. Хоч Гудзій не тільки не дзвонив у дзвоник, але навіть не вважав за потрібне хоч би олівцем постукати об графин — шумок в залі і гомін самі по собі стали стихати (Андрій Головко, II, 1957, 546); Коли б у домівці був тато, Максим би отак не витворяв, і не тому, що боявся схопити запотиличника, а просто: при батькові якось самі по собі смирнішали і ноги, і руки, і обличчя (Михайло Стельмах, I, 1962, 212); в) органічно. Кава була чорна — тільки не сама по собі, а од не дуже чистої склянки... (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 131); Сам скажи див. сказати; Сам (сама, само, самі) собі: а) без нікого. Сам собі у бур'яні, Щоб не почув хто, не побачив, Виспівую та плачу (Тарас Шевченко, II, 1963, 63); — І чого-чого не передумає удова отак сама собі в довгі осінні ночі (Андрій Головко, II, 1957, 190); б) окремо, ізольовано від когось, чогось. Тепер само собі стоїть Деревце молоденьке (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 73); Що там? степ та й степ..; а люди — кожен сам собі... (Панас Мирний, I, 1949, 224); в) без стороннього втручання, спонукання. Надумавшись сам собі, сів [батько] на коня, ухопив на сідло карапуза-синка свого, себто мене ледачого, та й гайда на Запорожжє [Запоріжжя] (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 97); Боявся [Грицько] зачіпати, боявся тушити той віхоть, що курів у його в хаті... — Може, сам собі потухне, — думав він (Панас Мирний, I, 1949, 296); г) ледве чутно; не в голос; подумки. Заспівав би, — був голосок, Та позички з'їли. Отаке-то лихо тяжке, Батьку ти мій, друже! Блужу [блуджу] в снігах та сам собі: «Ой не шуми, луже!» Не втну більше (Тарас Шевченко, I, 1963, 64); В списку зарахованих до університету його не було.. — От і все. — сказав він сам собі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 58); Сам (сама) собі голова див. голова; Сам собі [свій] пан; Сам собі (над собою) паном бути див. пан; Сам собі хазяїн (господар); Сама собі хазяйка (господиня) — незалежна, самостійна людина. Сам собі хазяїн, а добра усякого, хоч скотини, хоч поля, чимало (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 429); Сам (сама, само, самі) собою: а) мимоволі; підсвідомо. Очі самі собою упали на графин і залюбувалися тими непримітними голочками, якими грала біла горілка (Панас Мирний, III, 1954, 268); б) без стороннього втручання, спонукання. Кадети отетеріли. В першу мить, видно, ніхто з них не міг збагнути — чому падають передні? За гулом дзвону їм не чути було поодиноких гвинтівочних пострілів, що блискали з дзвіниці, і, здавалось, передні падають самі собою від самого отого бовкання, що розколювало небо над ними (Олесь Гончар, II, 1959, 23); Полюбив [Гордій] хлопця, як рідного сина, навіть дозволив себе називати татусем... Власне, ..так воно якось само собою вийшло (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 11); в) незалежно ні від кого, ні від чого. — Основою нашого спору нехай буде на сей страшенний час — атеїзм.., котрий, як вам повинно бути відомо, каже: «Раніше від усього був атом; він існував сам собою і був першим творцем світа» (Гнат Хоткевич, I, 1966, 51); г) (рідко) одинокий; в самотині. Мир красує... Сам собою Я конаю у журбі: Лину в думці за тобою, Вік молитимусь тобі! (Павло Грабовський, I, 1959, 102); д) (тільки само собою, у знач. вставн. сл.) звичайно, зрозуміло. На другий же день князь оповістив по усіх людях Тарабаншиних: — Хто хоче добровольно [добровільно] переходити в моє підданство, нехай викине на воротях віху з сіна або соломи. — Ну, само собою, усі повикидали (Гнат Хоткевич, I, 1966, 99); Скрутити роги самому чортові див. скручувати; Як (куди, коли і т. ін.) сам (сама, самі і т. ін.) знаєш (знаєте) див. знати; [Як] сам (сама, самі і т. ін.) знаєш (знаєте): а) див. знати; б) вставне словосполучення, що вживається для підкреслення чогось добре відомого, знаного. — Жінка занедужала, мати насилу сновигає, а хата, самі знаєте, одна... Де я вас прийму? (Панас Мирний, I, 1949, 364); [Публій:] Я на приватні речі не вважаю; але моя жона, як сам ти знаєш, сувора звичаєм (Леся Українка, III, 1952, 171).

Фразеології та стійкі комбінації

быть самим собой, оставаться самим собой, остаться самим собой давать себе отчёт на своих двоих предоставить кого-л. самому себе сам большой, сам себе голова, сам себе господин, сам себе хозяин сам дурак!, сам такой! сам из себя, сама из себя, само из себя, сами из себя сам не маленький сам не рад, и сам не рад сам не свой, сама не своя сам по себе, сама по себе, само по себе, сами по себе сам собой, сама собой, само собой (само собой разумеется), сами собой сам собою, сама собою, само собою, сами собою само за себя говорит, говорит само за себя ходить под себя чувствовать себя как дома всё сам

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання