Відмінності між версіями «Сивоголовий»
Рядок 21: | Рядок 21: | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
+ | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 438. Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 438. | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== |
Версія за 00:21, 12 листопада 2020
Сивоголовий, -а, -е. Съ сѣдой головой. Левиц. I. 367.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках СИВОГОЛОВИЙ, а, е. Який має сиве волосся; із сивою головою. В них [дверях] показалася постать старого, сивоголового мужика, без капелюха (Фр., VII, 1951, 141); Дівчинка глянула на сивоголову людину, що стояла біля штурвала (Жур., Вечір.., 1958, 384); * Образно. З писком і галасом шугали над пасовиськом зграї лискучих, сивоголових шпаків (Збан., Сеспель, 1961, 447); // у знач. ім. сивоголовий, вого, ч. Чоловік із сивою головою. Пилип-з-Конопель і той сивоголовий, що з ним разом вони врятували життя необачному ковалеві, спішившись, стояли один проти одного (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 90).
Сивоголо́вий, -а, -е. Съ сѣдой головой. Левиц. I. 367.
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 438. Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 438.