Відмінності між версіями «Шепотання»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ш.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ш.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:|x140px]] | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Епо.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
Версія за 01:09, 11 листопада 2020
Шепота́ння, -ня, с. Шепотъ, шептанье. Мир. Пов. І. 137.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ШЕПОТА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням шепотати і звуки, утворювані цією дією. Хведір, понуро послухавши дівочого реготливого шепотання і нікому слова не сказавши, тихо похилив поза церквою (Панас Мирний, III, 1954, 32).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 440. ШЕПОТАННЯ, я, с. Дія за знач. шепотати і звуки, утворювані цією дією. Хведір, понуро послухавши дівочого реготливого шепотання і нікому слова не сказавши, тихо похилив поза церквою (Мирний, III, 1954, 32).
Ілюстрації
|
|
|
|
