Відмінності між версіями «Жартівник»

Версія за 11:42, 23 жовтня 2020

Жартівник, -ка, м. Шутникъ.

Сучасні словники

СУМ - Словник української мови у 11 томах (2005-2020)

ЖАРТІВНИК а, ч. Той, хто любить жартувати (у 1 знач.); жартун. [Горлов:] Жартівник же ти. Який був у молодості, такий і залишився (Корн., II, 1955, 18); Всі засміялися, а старий залізничник здивовано глянув на жартівника (Томч., Готель.., 1960, 270).

Словник синонімів української мови

ЖАРТІВНИК 1. ДОТЕ́ПНИК, ГОСТРОСЛО́В[ГОСТРОСЛІ́В] розм. Клим Стурчак ще замолоду визначався надвинятковою забудькуватістю і відтоді з легкої руки якогось сільського грамотія-дотепника дістав прізвисько Феномен (В. Логвиненко); Знайшлися в області такі гострослови, що жартома прозвали Легкоступа "кандидатом бур’янознавства" (І. Цюпа). - Пор. жартівни́к, насмі́шник. 2. ЖАРТІВНИ́К (той, хто любить жартувати), ЖАРТУ́Н, ВЕСЕЛУ́Н, КУМЕ́ДНИКрозм., ПЕРЕБЕ́НДЯрозм., СМІХУ́Нрозм., СМІХОТУ́Нрозм.,СМІХОВА́НЕЦЬрозм., СМІХОТВО́РЕЦЬрозм., СМІХОТВО́Рзаст.Старий залізничник здивовано глянув на жартівника (М. Томчаній); Гомеричний сміх був нагородою жартунові (А. Кримський); Автором дотепу був Юлик Турбай, кмітливий і гострий на язик веселун (І. Муратов); Януш щиро і весело засміявся. - Кумедник ви, пане Наливаю (І. Ле); Він був душею Запорозької Січі, підносив дух скривджених і підупалих, вселяв віру в справедливу грядущину.. Кобзар, бандурист, співець, кобзар-лірник, перебендя... (з газети); Семен вглядається уважно в обличчя цього батарейного сміхуна (Л. Смілянський); - Веселий він! - говорять всі, хто зна його одверту, непідробну вдачу. - А сміхотун! - хтось скаже на додачу (В. Бичко); [Жандарм:] Здох би-сь! Гарно ти мені здоровля зичиш! Ха-ха-ха! Сміхованець з тебе, Миколо, бігме, сміхованець! (І. Франко); Вася, перший на заводі сміхотворець, аж присідає, аж до землі припадає - регочеться (О. Ковінька); [Королівна:] Хто напотужується других смішить - смішить більш самого себе. Надивилася я на таких сміхотворів (М. Кропивницький). - Пор. доте́пник, насмі́шник. 3. НАСМІ́ШНИК (той, хто любить насміхатися), ПЕРЕСМІ́ШНИКрозм.,КЕПКУ́Нрозм.,ЗУБОСКА́Лзневажл.,СКАЛОЗУ́Б[СКАЛИЗУ́Б]зневажл.Але досвід кількох років роботи ясно показав, що дружба нітрохи не шкодить критиці, і насмішники замовкли (В. Собко); - Ти завсігди, Стьопко, був кепкун, - захихикав старий Патлатий (П. Загребельний); А голос дрижить, в горлі пересохло. Хотіла [Леся] вже простягти руку до склянки з водою і побоялася - ще піднімуть на сміх зубоскали (А. Хижняк). - Пор. доте́пник, жартівни́к

Академічний тлумачний словник української мови (1970-1980)

ЖАРТІВНИ́К, а, чол. Той, хто любить жартувати (у 1 знач.); жартун. [Горлов:] Жартівник же ти. Який був у молодості, такий і залишився (Олександр Корнійчук, II, 1955, 18); Всі засміялися, а старий залізничник здивовано глянув на жартівника (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 270).

Аналіз слова ЖАРТІВНИК як частини мови

1. Іменник, пит. ХТО?. 2. Початкова форма - ЖАРТІВНИК. 3. Істота, загальна назва. 4. Чол.рід, однина, називний відмінок. 5. ІІ відміна.

Словозміна

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.

Зовнішні посилання

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Словопедія