Відмінності між версіями «Мня»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 33: | Рядок 33: | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
{{#ev:youtube|1UgEt3nRZPM}} | {{#ev:youtube|1UgEt3nRZPM}} | ||
| − | |||
{{#ev:youtube|mkaxAOVDEJk}} | {{#ev:youtube|mkaxAOVDEJk}} | ||
Версія за 19:22, 1 жовтня 2020
Мня, мення, с. Имя. Давайте з’їмо того, у кого погане мня. Мнж. 4.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
1. Особиста назва людини, що дається їй після народження.
— Мені почулося наче ім'я моєї жінки (Панас Мирний, III, 1954, 274)
/ рідко. Прізвище.
Бєлінський, Герцен, Чернишевський, Добролюбов... Це імена, які навіки ввійшли в народну пам'ять (Максим Рильський, III, 1956, 10)
2. уроч., рідко. Те саме, що назва 1; найменування.
Апостол правди і науки, Котрого ждав ти день по дню, Прийшов, простяг потужні руки, — І легіон ім'я йому (Іван Франко, XIII, 1954, 85)
3. з означ., рідко. Те саме, що слава; репутація.
— Ви, каже [майор], з'явитесь додому новими людьми, людьми з світовим іменем (Олесь Гончар, III, 1959, 294)
Не псувати доброго імені.
Ілюстрації
|
|
Медіа
