Відмінності між версіями «Кам’яніти»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Каменіти1. | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Каменіти1.jpeg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Каменіти2. | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Каменіти2.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
Поточна версія на 21:56, 9 травня 2020
Кам’яні́ти, -ні́ю, -єш, гл. = Каменіти. Мнжр. 29. Серце кам’яніє таке мені горе. НВолын. у.
Академічний тлумачний словник
1. Ставати твердим, як камінь; 2. перен. Ставати нерухомим, застиглим; 3. перен. Ставати байдужим, нечулим;
Ілюстрації
|
|
Медіа
Джерела та література
- Хуса каменів з жаху (Леся Українка, III, 1952, 179);
- Під гарну музику та спів Я в чарівній задумі кам'янів (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 30);
- Нагло Юра змінюється весь. Кулаки розтискуються, кров вертає до лиця, очі кам'яніють (Юрій Смолич, II, 1958, 30);
- Пари [в танці] довгою мальовничою смугою потяглися до відчинених дверей, де кам'яніли двома монументами стрункі челядники (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 95);
- Усе мінилось; я марнів [у в'язниці], Серед каміння кам'янів, Не чув, не думав... (Павло Грабовський, I, 1959, 406);
