Відмінності між версіями «Кволий»

Версія за 21:24, 5 грудня 2019

Кволий, -а, -е. Слабый, хилый, болѣзненный, больной.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

КВО́ЛИЙ, а, е.

1. Який має неміцну будову тіла, фізично нерозвинутий; тендітний. Напоїли роменом, Сповили тебе В пелюшки шовковії, Кволе та слабе (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 176); А яка ж вона тоненька й квола, яка по-дитячому ніжна (Юрій Яновський, I, 1954, 79); Часом і їжак пробує нападати на зовсім малих, ще кволих зайченят (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 29); // Який утратив силу через хворобу, втому тощо; слабий, безсилий, немічний. Усе літо я хворіла, і тілько як почалися жнива — я вичуняла; та була така квола, що лікар не пораяв з осені віддавати мене до інституту (Панас Мирний, IV, 1955, 334); Він [командир] лежав на рушницях і кволою вже рукою направляв полк униз, на переправу (Петро Панч, В дорозі, 1959, 94); // Неміцний, слабкий (про здоров'я). Він був, безсумнівно, кволого здоров'я (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 454); // Який погано росте; негустий, невисокий, прив'ялий (про рослини). Квола травичка зеленіла вздовж парканів на вулицях (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 484); // Неміцний, нестійкий (про будівлі, їх частини). Всі зрозуміли, що кволі стіни довго не витримають (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 484). ♦ На розум кволий — розумово недорозвинений; недоумкуватий. Царський [син] серцем був, як звір.., Незугарний, низькочолий І на розум вельми кволий (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 89).

2. перен. Позбавлений душевної стійкості, твердості, сили волі. — Отож, єдності, яка б робила нас із кволих навіть одиниць незламною силою, потребуємо й ми... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 171); // Небадьорий, млявий. Хто вам сказав, що я слабка, що я корюся долі? Хіба тремтить моя рука, чи пісня й думка кволі? (Леся Українка, I, 1951, 316).

3. перен. Незначний, слабкий ступенем вияву; ледь відчутний, ледь помітний. Кволий вітер ледве ворушив важкі оксамитові прапори (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 307); Квола посмішка блукала по його обличчю (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 226); [Ніна (лічить пульс):] Кволий пульс. Доведеться масаж серця зробити (Іван Кочерга, II, 1956, 274); // Слабий, ледве чутний. — Доміне офіцер, — раптом почув Черниш біля себе кволий проникливий голос (Олесь Гончар, III, 1959, 166); // Нежвавий, повільний. Розмова в кабінеті стала зовсім кволою (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 202); // Неяскравий, тьмяний. Кволе світло запорошеної електричної лампки освітлювало середину складу (Юрій Яновський, IV, 1959, 122).

4. перен. Невправний, невмілий. Вона має великий виробничий стаж і показала себе такою кволою перед молодим недосвідченим педагогом (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 204).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Словник синонімів

Джерела та література

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Зовнішні посилання