Відмінності між версіями «Лічма»
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 28: | Рядок 28: | ||
|<img src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/7/7c/Maya_numerals.png" height="140px"> | |<img src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/7/7c/Maya_numerals.png" height="140px"> | ||
|<img src="https://znaj.ua/crops/256ae2/360x0/1/0/2018/07/17/050718-ec-numbers-feat.jpg" height="140px"> | |<img src="https://znaj.ua/crops/256ae2/360x0/1/0/2018/07/17/050718-ec-numbers-feat.jpg" height="140px"> | ||
| − | |<img src="https://upload.wikimedia.org/commons/thumb/2/24/Kirilica-cifri.jpg/450px-Kirilica-cifri.jpg"> | + | |<img src="https://upload.wikimedia.org/wikimedia/commons/thumb/2/24/Kirilica-cifri.jpg/450px-Kirilica-cifri.jpg" height="140px"> |
|} | |} | ||
Версія за 13:53, 1 грудня 2019
Лічма́, нар. Счетомъ.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ЛІЧИТИ 1, лічу, лічиш, недок.
1. неперех. Називати числа у послідовному порядку. — Лічитиму до трьох: раз!.. два... (Олександр Довженко, I, 1958, 206); // Знати назви і послідовність чисел в яких-небудь межах. Людина навчилася лічити тисячі років тому (Наука і життя, 9, 1961, 20); — Він такий тямовитий, що вже сам до тисячі лічить (Михайло Стельмах, II, 1962, 107).
ЛІЧБА́, и, жін.
1. чого і без додатка. Те саме, що лічення і лічіння. Поняття числа виникло у найдавніші часи в зв'язку з потребою вести лічбу конкретних предметів (Вісник АН УРСР, 11, 1953, 33); Попід лісом бездоріжжям прямує чоловік, ледве чутно ворушачи губами, і тепер земля прислухається до перестуку краплин і лічби хлібороба. Він міряє землю (Михайло Стельмах, I, 1962, 376). Вести лічбу чому — те саме, що Вести лік чому (див. лік). Встала [дорога] горда і росою вмилась, Не вела лічби пекучим ранам, Пов'язала їх сідим туманом (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 177); Лічбу загубити — те саме, що Втрачати (втратити, губити, загубити, згубити, забувати, забути і т. ін.) лік чому (див. лік). Дід Баклага.. жив на землі давно і жив важко, так що вже й стомився жити і лічбу тим рокам своїм загубив (Іван Микитенко, II, 1957, 315).
2. Кількість чого-небудь. Тепер у нас «Волинь» так розкуповується, ..що щодня збільшує лічбу друкованих аркушів (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 189).
3. заст. Прості арифметичні дії; арифметика. Арифметику у межах цілої лічби він добре вивчив ще як був писарем (Борис Грінченко, I, 1963, 244); На стор. 13 [букваря] була лічба (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 600).
4. тільки мн., заст. Взаємні рахунки, претензії тощо. — Киньмо, Йово, лічби всякі! Дай лиш руку... (Павло Грабовський, I, 1959, 257). ♦ Не лічбою кого, чого; Без лічби кого, чого — дуже багато кого-, чого-небудь. Дам ті срібла не вагою, дам ті злота не лічбою (Словник Грінченка); І так уже нашого брата-козака без лічби помучено (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 34); Нема лічби кому, чому — дуже багато, без ліку кого-, чого-небудь. Поза зорями ще зорі та й ще.. Нема їм лічби (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 358).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 533.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
