Відмінності між версіями «Неслухняний»
(Створена сторінка: '''Неслухняний, -а, -е '''= '''Неслух’яний. '''''Сказано, що неслухняні. ''Ном. Категорія:Не) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Неслухняний, -а, -е '''= '''Неслух’яний. '''''Сказано, що неслухняні. ''Ном. | '''Неслухняний, -а, -е '''= '''Неслух’яний. '''''Сказано, що неслухняні. ''Ном. | ||
[[Категорія:Не]] | [[Категорія:Не]] | ||
| + | |||
| + | ==Академічний тлумачний словник (1970—1980)== | ||
| + | |||
| + | '''НЕСЛУХНЯНИЙ ''' | ||
| + | |||
| + | 1. Який не слухається, не підкоряється кому-небудь; непокірний. Дід думав про діла, про свого неслухняного сина (Панас Мирний, I, 1954, 177); Йому, напевне, було соромно, що він такий упертий і неслухняний хлопчисько (Олесь Донченко, VI, 1957, 18); | ||
| + | // у знач. ім. неслухняні, них, мн. Ті, що не слухаються, не підкоряються. Він вносив свою пропозицію — дозволити йому налякати неслухняних (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 86); | ||
| + | // Який не підкоряється чиїй-небудь волі, бажанню. Трудно було малому. Цілий день по грудді, воли неслухняні, — так уже нашмагають руки налигачем за день! (Андрій Головко, II, 1957, 209); Тіло його закам'яніло, ноги стали неслухняними (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 25). | ||
| + | |||
| + | 2. перен. Який не піддається певній дії, певному впливові. Гаїнка.. лапнула себе за голову: неслухняне русяве волосся все вилося з-під очіпка (Борис Грінченко, II, 1963, 336); Сиділа дівчинка-школярка й старанно виводила в зошиті неслухняні літери (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 185). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 384. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:математика.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:анголь.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | http://sum.in.ua/s/neslukhnjanyj | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 21:21, 30 листопада 2019
Неслухняний, -а, -е = Неслух’яний. Сказано, що неслухняні. Ном.
Зміст
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
НЕСЛУХНЯНИЙ
1. Який не слухається, не підкоряється кому-небудь; непокірний. Дід думав про діла, про свого неслухняного сина (Панас Мирний, I, 1954, 177); Йому, напевне, було соромно, що він такий упертий і неслухняний хлопчисько (Олесь Донченко, VI, 1957, 18); // у знач. ім. неслухняні, них, мн. Ті, що не слухаються, не підкоряються. Він вносив свою пропозицію — дозволити йому налякати неслухняних (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 86); // Який не підкоряється чиїй-небудь волі, бажанню. Трудно було малому. Цілий день по грудді, воли неслухняні, — так уже нашмагають руки налигачем за день! (Андрій Головко, II, 1957, 209); Тіло його закам'яніло, ноги стали неслухняними (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 25).
2. перен. Який не піддається певній дії, певному впливові. Гаїнка.. лапнула себе за голову: неслухняне русяве волосся все вилося з-під очіпка (Борис Грінченко, II, 1963, 336); Сиділа дівчинка-школярка й старанно виводила в зошиті неслухняні літери (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 185).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 384.
Ілюстрації
|
|
Джерела та література
http://sum.in.ua/s/neslukhnjanyj
