Відмінності між версіями «Презирство»
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | 1. Почуття повної зневаги, крайньої неповаги до кого-, чого-небудь. 2. Байдужість, неповажне ставлення до чого-небудь. | |
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 533. | ||
| + | == Приклади з літератури == | ||
| + | Глянув [пелікан] з мукою й презирством На совиную породу (Леся Українка, IV, 1954, 189); Кинувши слово презирства зрадливим товаришам, я став вимагати свої документи (Степан Васильченко, IV, 1960, 41); Проти вікна на сірому тлі вечора темна незграбна Тихонова постать ледве помітно ворухнулась, і голос глухий, повний ненависті й презирства: — Ти, Гнидо, зубів не вишкіряй (Андрій Головко, II, 1957, 56);ут [у камерах] поруч зі смертю буяло життя — сумне, інколи веселе, а в цілому повне презирства і зневаги до смерті, яка хижою кішкою чатувала за дубовими дверима на кожного [в'язня] (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 114); До милиць своїх Сашко ставиться насмішкувато, з якимось веселим презирством (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 41). | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Презирство.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Презирство 4jpg.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Презирство 3.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Презирство 2.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
Версія за 11:42, 30 листопада 2019
Презирство, -ва, с. Презрѣніе. Буде на неї дивитись з презирством і обходитись з неповагою. Котл. НП. 373.
Зміст
Сучасні словники
1. Почуття повної зневаги, крайньої неповаги до кого-, чого-небудь. 2. Байдужість, неповажне ставлення до чого-небудь. Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 533.
Приклади з літератури
Глянув [пелікан] з мукою й презирством На совиную породу (Леся Українка, IV, 1954, 189); Кинувши слово презирства зрадливим товаришам, я став вимагати свої документи (Степан Васильченко, IV, 1960, 41); Проти вікна на сірому тлі вечора темна незграбна Тихонова постать ледве помітно ворухнулась, і голос глухий, повний ненависті й презирства: — Ти, Гнидо, зубів не вишкіряй (Андрій Головко, II, 1957, 56);ут [у камерах] поруч зі смертю буяло життя — сумне, інколи веселе, а в цілому повне презирства і зневаги до смерті, яка хижою кішкою чатувала за дубовими дверима на кожного [в'язня] (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 114); До милиць своїх Сашко ставиться насмішкувато, з якимось веселим презирством (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 41).
Ілюстрації
|
|
|
|
