Відмінності між версіями «Бахмат»
(→Джерела та література) |
(→Джерела та література) |
||
| Рядок 30: | Рядок 30: | ||
БАХМА́Т «верховий кінь; в’ючний кінь» | БАХМА́Т «верховий кінь; в’ючний кінь» | ||
- не зовсім ясне; | - не зовсім ясне; | ||
| + | |||
- вважається запозиченням з татарської (точніше, ногайської) мови, в якій пояснюється як складне слово, утворене з пахн «широкий» (перс. peḫn «тс.») і ат «кінь», спільнотюркського походження (Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України) | - вважається запозиченням з татарської (точніше, ногайської) мови, в якій пояснюється як складне слово, утворене з пахн «широкий» (перс. peḫn «тс.») і ат «кінь», спільнотюркського походження (Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України) | ||
Версія за 02:58, 30 листопада 2019
Бахмат, -та, м. Верховой конь (боевой?) К. Бай. 20. Сідайте на свої бахмати довгогриві і їдьте назирцем за Магометом. К. МХ. 23.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови (1970—1980)
БАХМА́Т, а, чол., діал. Бойовий верховий кінь. В голові загону на сильних бахматах, черкаючись стременами, їхало троє в однакових чорних киреях і в однакових високих шапках (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 209); Важко дихав його.. кінь-бахмат (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 6).
Словник іншомовник слів
БАХМАТ (тат.) татарський бойовий кінь.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
БАХМА́Т «верховий кінь; в’ючний кінь» - не зовсім ясне;
- вважається запозиченням з татарської (точніше, ногайської) мови, в якій пояснюється як складне слово, утворене з пахн «широкий» (перс. peḫn «тс.») і ат «кінь», спільнотюркського походження (Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України)
