Відмінності між версіями «Господа»
(→Див. також) |
(→Зовнішні посилання) |
||
| Рядок 48: | Рядок 48: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [https://goroh.pp.ua/%D0%A1%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F/%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0 Госпо́да-Синонімія] | ||
| + | |||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
[[Категорія:Слова 2019 року]] | [[Категорія:Слова 2019 року]] | ||
Версія за 02:15, 30 листопада 2019
Господа, -ди, ж. Домъ и хозяйство какой-либо семьи. Пішли до його господи, та й не застали його дома. Рудч. Ск. І. 192. Покинув матір і господу. Шевч. 525. Дівчинонько, пусти на господу! Козаченьку, боюсь поговору. Чуб. V. 151. Ум. Господонька.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови (1970—1980)
ГОСПОДА, и, жін.
1. Домашнє житло; домівка. Вітер з години на годину дужчав, рвав сніг з землі.. Добре тому, хто тепер дома, в теплій господі! (Панас Мирний, III, 1954, 1 1); Він щедро частував кожного, хто завітає до його господи — спеціально заарендованого будиночка над самим Дніпром (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 194).
2. Господарство (у 5, 6 знач.). — Мені із нею [дійницею] не носиться, Тобі ж, в господі, пригодиться (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 154); Жартуючи, він довго нас водив по всій колгоспній чепурній господі (Максим Рильський, Сад.., 1955, 64); Еол, оставшись на господі, Зібрав всіх вітрів до двора (Іван Котляревський, I, 1952, 67).
Словник синонімів Караванського
ГОСПОДА дім, домівка, оселя. У ФР. хата; З. господарство.
Українсько-російський словник
ГОСПОДА (домашний кров) дом.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
• Добре тому, хто тепер дома, в теплій господі! (Панас Мирний, III, 1954).
• Тобі ж, в господі, пригодиться (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 154).
• Жартуючи, він довго нас водив по всій колгоспній чепурній господі (Максим Рильський, Сад.., 1955, 64).
• Він щедро частував кожного, хто завітає до його господи — спеціально заарендованого будиночка над самим Дніпром (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 194).
