Відмінності між версіями «Вервечка»
(→Сучасні словники) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Вервечка, -ки, '''''ж. ''1) Веревочка, на которой привѣшена люлька, колыбель (всѣхъ вервечок четыре). К. С. 1893. VII. 80. ''Шовковії вервечки, колисочка швабська, дитиночка панська. ''Нет. 4. 2) Рядъ, толпа людей, животныхъ. ''А он Грицько малу вервечки за собою веде. ''Мир. Пов. І. 129. ''Вервечка курей. ''Мнж. 177. | '''Вервечка, -ки, '''''ж. ''1) Веревочка, на которой привѣшена люлька, колыбель (всѣхъ вервечок четыре). К. С. 1893. VII. 80. ''Шовковії вервечки, колисочка швабська, дитиночка панська. ''Нет. 4. 2) Рядъ, толпа людей, животныхъ. ''А он Грицько малу вервечки за собою веде. ''Мир. Пов. І. 129. ''Вервечка курей. ''Мнж. 177. | ||
[[Категорія:Ве]] | [[Категорія:Ве]] | ||
| − | + | ''''''Академічний тлумачний словник''''''' | |
| − | + | ||
| − | Один з чотирьох мотузочків, на яких підвішена колиска. Учу й прясти, чепурною хазяйкою бути. У колисці мала дитина, — вона в мене знає, як заколихати злегка, за вервечки (Барв., Опов.., 1902, 435); Скрипить на вервечках колиска, І вітер по шибці шкребе (Мал., II, 1956, 126); Біля лежанки, на вузлуватих вірвечках, висить колиска (М. Ол., Леся, 1960, 49). | + | ВЕРВЕ́ЧКА, рідко ВІРВЕ́ЧКА, и, ж. |
| + | |||
| + | 1. Один з чотирьох мотузочків, на яких підвішена колиска. Учу й прясти, чепурною хазяйкою бути. У колисці мала дитина, — вона в мене знає, як заколихати злегка, за вервечки (Барв., Опов.., 1902, 435); Скрипить на вервечках колиска, І вітер по шибці шкребе (Мал., II, 1956, 126); Біля лежанки, на вузлуватих вірвечках, висить колиска (М. Ол., Леся, 1960, 49); // рідко. Мотузок. Погуляв, як собака на вервечці (Номис, 1864, № 12491). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | 2. перен. Ряд, валка кого-небудь, низка чого-небудь. І не сам гуляє Василь, а назбирає коло себе цілу вервечку таких, як і сам, школярів і пішли (Мирний, IV, 1955, 78); На станційку влетів чорний задимлений паровоз, тягнучи за собою вервечку опецькуватих цистерн (Загреб., Європа 45, 1959, 257). | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Версія за 21:39, 28 листопада 2019
Вервечка, -ки, ж. 1) Веревочка, на которой привѣшена люлька, колыбель (всѣхъ вервечок четыре). К. С. 1893. VII. 80. Шовковії вервечки, колисочка швабська, дитиночка панська. Нет. 4. 2) Рядъ, толпа людей, животныхъ. А он Грицько малу вервечки за собою веде. Мир. Пов. І. 129. Вервечка курей. Мнж. 177. 'Академічний тлумачний словник''
ВЕРВЕ́ЧКА, рідко ВІРВЕ́ЧКА, и, ж.
1. Один з чотирьох мотузочків, на яких підвішена колиска. Учу й прясти, чепурною хазяйкою бути. У колисці мала дитина, — вона в мене знає, як заколихати злегка, за вервечки (Барв., Опов.., 1902, 435); Скрипить на вервечках колиска, І вітер по шибці шкребе (Мал., II, 1956, 126); Біля лежанки, на вузлуватих вірвечках, висить колиска (М. Ол., Леся, 1960, 49); // рідко. Мотузок. Погуляв, як собака на вервечці (Номис, 1864, № 12491).
2. перен. Ряд, валка кого-небудь, низка чого-небудь. І не сам гуляє Василь, а назбирає коло себе цілу вервечку таких, як і сам, школярів і пішли (Мирний, IV, 1955, 78); На станційку влетів чорний задимлений паровоз, тягнучи за собою вервечку опецькуватих цистерн (Загреб., Європа 45, 1959, 257).
Ілюстрації
|
|
|
|
