Відмінності між версіями «Пишання»
| Рядок 30: | Рядок 30: | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| − | [[Категорія:Слова | + | [[Категорія:Слова 2019 року]] |
Поточна версія на 21:11, 26 листопада 2019
Пиша́ння, -ня, с. Важничанье, гордость. Ой чи є де дівка пишна, що в поділках лиштва? Ой як лиштва подереться, пишання минеться. Чуб. V. 165.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах
ПИША́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням пишатися. Мелашка.. просто і не без пишання хлопцем, як сином, розповіла і про останню подію захоплення Богдана пригожою черницею (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 233); Хома.. вмів якось одразу відокремити суттєве від несуттєвого, велике від незначного. І він розповідав угорцеві про це ..з пишанням та величанням (Олесь Гончар, III, 1959, 221).
2. ким, чим і без додатка. Те саме, що пиха. Хоцінський своїм підмальованим оповіданням.. розбуркав у йому гордість своїм родом, пишання своїм панством (Нечуй-Левицький, I, 1956, 158); Хто шукає щастя-долі У розкошах та пишанні; Я ж у щирому братанні Та в труді на ріднім полі (Микола Вороний, Вибр., 1959, 180).
Ілюстрації
|
|
|
|
