Відмінності між версіями «Аяйкало»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
| + | Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980) | ||
| + | |||
| + | СТО́ГНУЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теш ч. до стогнати; | ||
| + | // у знач. прикм. Кожний з жебраків хотів звернути увагу лиш на себе; милостиня.. здавалася видертою в власних рук, і тому щохвилі серед цього повзаючого й стогнучого населення підіймалися люті суперечки (Гнат Хоткевич, II, 1966, 65); Притаївсь в вершках дерев стогнучий вітер (Іван Франко, XIII, 1954, 37); | ||
| + | // у знач. ім. стогнучий, чого, чол.; стогнуча, чої, жін., розм. Людина, яка постійно стогне, скаржиться, нарікає. Як багато їх, отих стогнучих!.. Ранком устань як тільки хочеш рано, а вже почуєш його десь, отой стогін (Гнат Хоткевич, I, 1966, 121). | ||
| + | |||
| + | ВРАЗЛИВИЙ 1 (УРАЗЛИВИЙ), а, е. | ||
| + | |||
| + | 1. Який легко й швидко піддається зовнішнім подразненням; сприйнятливий, чутливий. Він такий чулий до сліз та болю, уразливий до безталання та нужди (Панас Мирний, I, 1954, 347); Травень робітничий не раз, було, до барикад Його вразливу душу кличе (Максим Рильський, II, 1946, 29); | ||
| + | // Який має підвищену здатність нервово збуджуватися, реагувати на образи. Семен чекав, не тратив надії. Але дедалі неспокій опановував Семеном. Він зробився уразливим, нетерплячим (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 117). | ||
| + | |||
| + | 2. Який завдає болю, образи. Вразливе слово від дітей — гірш за болячку, бо не гоїться (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 132); Сей поклик гіркий, безнадійний, вразливий Співцеві у серці віддався (Леся Українка, I, 1951, 346); | ||
| + | // Який є наслідком або виявленням почуття болю, образи. Слухає [Одарка] рвану [уривчасту] Прісьчину річ [мову], і вразливі смуги бігають по її широкому зблідлому виду (Панас Мирний, III, 1954, 64). | ||
| + | |||
| + | 3. діал. Докучливий, настирливий. Іван дякував гостям своїми сивими очима, а від Леся обгонився [обганявся], як від вразливого овода (Марко Черемшина, Тв., 1960, 203). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 17:15, 24 листопада 2019
Ая́йкало, -ла, м. 1) Произносящій: аяй, стонущій. Желех. 2) Трусь, мнительный человѣкъ. Желех. Він таке (такий) аяйкало.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СТО́ГНУЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теш ч. до стогнати; // у знач. прикм. Кожний з жебраків хотів звернути увагу лиш на себе; милостиня.. здавалася видертою в власних рук, і тому щохвилі серед цього повзаючого й стогнучого населення підіймалися люті суперечки (Гнат Хоткевич, II, 1966, 65); Притаївсь в вершках дерев стогнучий вітер (Іван Франко, XIII, 1954, 37); // у знач. ім. стогнучий, чого, чол.; стогнуча, чої, жін., розм. Людина, яка постійно стогне, скаржиться, нарікає. Як багато їх, отих стогнучих!.. Ранком устань як тільки хочеш рано, а вже почуєш його десь, отой стогін (Гнат Хоткевич, I, 1966, 121).
ВРАЗЛИВИЙ 1 (УРАЗЛИВИЙ), а, е.
1. Який легко й швидко піддається зовнішнім подразненням; сприйнятливий, чутливий. Він такий чулий до сліз та болю, уразливий до безталання та нужди (Панас Мирний, I, 1954, 347); Травень робітничий не раз, було, до барикад Його вразливу душу кличе (Максим Рильський, II, 1946, 29); // Який має підвищену здатність нервово збуджуватися, реагувати на образи. Семен чекав, не тратив надії. Але дедалі неспокій опановував Семеном. Він зробився уразливим, нетерплячим (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 117).
2. Який завдає болю, образи. Вразливе слово від дітей — гірш за болячку, бо не гоїться (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 132); Сей поклик гіркий, безнадійний, вразливий Співцеві у серці віддався (Леся Українка, I, 1951, 346); // Який є наслідком або виявленням почуття болю, образи. Слухає [Одарка] рвану [уривчасту] Прісьчину річ [мову], і вразливі смуги бігають по її широкому зблідлому виду (Панас Мирний, III, 1954, 64).
3. діал. Докучливий, настирливий. Іван дякував гостям своїми сивими очима, а від Леся обгонився [обганявся], як від вразливого овода (Марко Черемшина, Тв., 1960, 203).
Ілюстрації
|
|
|
|
