Відмінності між версіями «Смирно»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Джерела та література)
(Ілюстрації)
Рядок 14: Рядок 14:
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Смирно1.jpg
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Смир2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Смирн3.jpg
 +
|x140px]]  
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сми4.jpg|x140px]]
 
|}
 
|}
  

Версія за 14:48, 23 листопада 2019

Смирно, нар. Смирно, кротко. А в коморі спірно, а у хаті смирно. Чуб. III. 366. Ум. Смирненько, смирнесенько.


Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках


1. Присл. до смирний. І знов похилилась голова униз смирно й ласкаво, мов голова ласкавого раба (Нечуй-Левицький, II, 1956, 41); Багато з них думає, як оце Сташка: захопивши місце за верстатом, треба сидіти смирно, бо покірною поставою здобудеш більше, ніж криком і кулаком (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 390); [Матушка гуменя:] Краще зайди у церкву та богу помолися, а тоді й до мене зайдеш, коли хоч, та тихо та смирно побалакаєм (Панас Мирний, V, 1955, 84).

2. у знач. виг., військ., заст. Струнко. — Смирно! — гримнув старшина, відчиняючи двері і вступаючи в хату (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 27); [Степан:] Смирно, товаришу боєць! Як стоїте перед старшим сержантом? (Олександр Корнійчук, II, 1955, 85); Міліціонер, що проходив якраз мимо, повернув до Тимка тугу шию. — Ти чого зуби скалиш? Стояти смирно! (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 360).

Ілюстрації

[[Зображення:Смирно1.jpg x140px]] Смир2.jpg [[Зображення:Смирн3.jpg x140px]] Сми4.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 405.

Зовнішні посилання