Відмінності між версіями «Хло»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
|||
Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
+ | |||
+ | 1) Дитина або підліток чоловічої статі (Хлопець ріс крикливий і запальний. Як приходив час годування — кричав, як на пуп (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 524). У цьому контексті слово "хло" є синонімічним слову "хлопець". | ||
+ | |||
+ | 2) Поводир у сліпого (Сліпий кобзар під чиїмсь возом обідає з своїм хлопцем (Марко Вовчок, VI, 1956, 231). | ||
+ | |||
+ | 3) Підліток-слуга. — Не було в мене ні кухаря, ні хлопця (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 244). | ||
+ | |||
+ | 4) Уживається як назва чоловіків (здебільшого при звертанні) (Блискавиці над горою, грім за гаєм грюка. Гей, тримайте, хлопці, зброю, добивайте крука! (Володимир Сосюра, II, 1958, 41). | ||
+ | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" |
Версія за 21:13, 20 листопада 2019
Хло. Сокращ. изъ хлопче. См. Хлопець. А котрим ти конем ідеш, хло? А котрим же їхав би? рижим. Федьк.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
1) Дитина або підліток чоловічої статі (Хлопець ріс крикливий і запальний. Як приходив час годування — кричав, як на пуп (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 524). У цьому контексті слово "хло" є синонімічним слову "хлопець".
2) Поводир у сліпого (Сліпий кобзар під чиїмсь возом обідає з своїм хлопцем (Марко Вовчок, VI, 1956, 231).
3) Підліток-слуга. — Не було в мене ні кухаря, ні хлопця (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 244).
4) Уживається як назва чоловіків (здебільшого при звертанні) (Блискавиці над горою, грім за гаєм грюка. Гей, тримайте, хлопці, зброю, добивайте крука! (Володимир Сосюра, II, 1958, 41).