Відмінності між версіями «Таланистий»

Версія за 00:21, 18 листопада 2019

Талани́стий, -а, -е. Счастливый, удачливый. Який ти, Хведоре, таланистий. Волч. у.

Сучасні словники

УДА́ЧЛИВИЙ, а, е. Такий, якого супроводжує удача, якому все вдасться (про людину). [Пан Маркел:] Розумний [Кармелюк], хитрий, дужий.. Сміливий, удачливий, співець, поет, можна сказати... (Степан Васильченко, III, 1960, 231);

Який закінчився удачею; успішний. Цей день Надії і на заводі випав удачливим (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 210).

ВДА́ЧА, і, жін. Сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які проявляються в її діях, поведінці; характер. [Князь:] Ну, бачу, горе не зломало ще Твоєї вдачі гордої, Предславо! (Іван Франко, IX, 1952, 211); Неоднакову вдачу мали [брати]. Щирий та щедрий Семен ніяк не міг погодитися з лукавим та заздрим на чуже добро Романком (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 103); Мав Сашко вдачу жваву, невгамовну й веселу (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 42);

Нахил або звичка до чогось. — Чи ви не знали його вдачі, що він п'є? (Леся Українка, III, 1952, 469); Добра вдача в колгоспних селян: Де зійшлись, — там і пісні звучати (Степан Олійник, Вибр., 1959, 109);

Характерна риса поведінки тварини. Десь собачатко тут взялося Кудлате, миршаве, мале, Загавкало і аж зайшлося, — Таке було на вдачу зле... (Сергій Воскрекасенко, І всерйоз.., 1960, 70).

РАДІСНИЙ, а, е. 1. Який відчуває радість з приводу чого-небудь. Іван був радісний, веселий, дробцював [дрібцював] короткими ногами і все говорив та й говорив, мов горохом сипав (Коцюб., І, 1955, 380); Яресьчиха в супроводі шпитального персоналу вивела сина з барака. Не впізнати було її. Радісна, випростана, освітлена щастям, вела його через подвір'я до воріт! (Гончар, II, 1959, 135); Урок останній. Сонце над землею світило нам. Ми радісні були (Сос., Солов. далі, 1957, 70); // Який виражає радість. Личко її молоде та радісне як яблучко червоніло, очі горіли (Мирний, IV, 1955, 139); Зринули в уяві дитячі радісні оченята (Донч., VI, 1957, 56); // Який має веселу вдачу; життєрадісний. І став улюбленцем донбасівського полку Цей бистрий і меткий і радісний хлопчак (Бажан, Вибр., 1940, 170).

2. Сповнений радості, веселощів, приємностей і т. ін. Сердечно вітаю Вас з новим роком й бажаю всього найкращого, здорового, радісного життя (Коцюб., III, 1956, 379); Це був радісний день (Донч., VI, 1957, 60); // Який приносить, дає радість, втіху; відрадний. Невважаючи на радісну звістку про засновання [заснування] нового Вісника, мені все-таки жаль «Життя і слова» (Л. Укр., V, 1956, 210); З-за обрію - сонце.. Над хлібами стиглими прокотився ранковий привіт... А з села комунари повалили вервечками на ранкові роси... На радісну працю... (Головко, І, 1957, 166); // Викликаний радістю. Пристаркуватий ротний кравець довго вагався, доки, міцно надимаючись, зважився-таки запропонувати Ясногорській свої послуги. - Давайте, я вам шинельку... трошки підправлю, перероблю. - Шура глянула на свої довгі, підкочені рукава і ледве стримала готові бризнути радісні сльози. Про неї дбали, за неї піклувалися з такою зворушливою ніжною незграбністю! (Гончар, III, 1959, 199); // у знач. ім. радісне, ного, с . Те, що сповнене радості. За всесильним законом життя й моці народного духу говорилося й співалося про веселе й радісне (Довж., І, 1958, 337).

3. кому, розм., рідко. Який викликає у кого-небудь радість, тішить (про особу, предмет, подію і т. ін.). Як теперки спогадаю - яка була вона бліда і яка радісна мені! (Вовчок, VI, 1956, 250); Я мріяв про синів-соколів, єдине, ради чого треба жити. Я їх маю, цих синів. І хто мені дужче радісний чи любий - не знаю (Ю. Янов., II, 1958, 11).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання