Відмінності між версіями «Реестровий»
(→В історії) |
|||
| Рядок 32: | Рядок 32: | ||
==В історії== | ==В історії== | ||
| − | + | РЕЄСТРОВІ КОЗАКИ – укр. козаки, які перебували на службі уряду Речі Посполитої в 2-й пол. 16 – 1-й пол. 17 ст. Назву дістали від записів до спец. реєстрів (списків). | |
| − | + | Виникнення реєстрового козацтва пов'язане з необхідністю зміцнення пд. кордону та здійснення воєнних кампаній проти сусідніх д-в. За наказом польс. короля Сигізмунда II Августа гетьман великий коронний Є.Язловецький 1572 прийняв на держ. службу 300 козаків. Першим керівником, або ж старшим реєстрового загону, був призначений шляхтич Я.Бадовський. Відтоді польс. уряд почав офіційно визнавати лише Р.к., а проти невписаних до реєстру вів нещадну боротьбу. Реєстровці звільнялися від сплати податків, вилучалися з підпорядкування місц. адміністрації, встановлювали власне судочинство. За ними було також закріплене право на землеволодіння. Реєстрове військо отримало офіц. назву "Запорозького" та спец. відзнаки – клейноди козацькі – корогву, бунчук, булаву, печатку та литаври. У Трахтемирівському монастирі організовано козац. шпиталь. Чисельний склад реєстрового війська не був сталим. 1578 польс. король Стефан Баторій сформував козац. загін у 600 осіб, який також проіснував недовго. 1590 на держ. службу вступили 1 тис. козаків, проте за участь у повстаннях 1591–96 реєстрове військо було ліквідоване. Його відновлення пов'язане з війною в Прибалтиці 1601, а зростання чисельності – із моск. авантюрою польс. уряду поч. 17 ст. За Роставицькою угодою 1619 реєстр встановлено в 3 тис. осіб. Після Хотинської війни 1621 і повстання під проводом М.Жмайла (1625) уряд Речі Посполитої пішов на певні поступки. Протягом 1625–38 в Україні відбулося становлення військово-адм. системи територіальних полків Р.к. (кожен із 6-ти полків почергово мав перебувати в залозі на Запорозькій Січі для запобігання антиурядовим виступам і оборони прикордоння). Проте реєстрове козацтво брало активну участь у повстаннях, очолюваних Т.Федоровичем, П.Бутом, Я.Острянином, Д.Гунею. "Ординація Війська Запорозького" 1638 значно обмежила козац. самоврядування. У ході Національно-визвол. війни укр. народу серед. 17 ст. реєстри, як офіц. документи польсько-шляхетського уряду, були скасовані. | |
| − | |||
Реєстрові козаки зазнавали утисків від коронних феодалів. Шляхетський уряд Речі Посполитої роздавав козацькі землі шляхті та магнатам. Особливо посилився гніт та переслідування реєстрових козаків після Ординації 1638 р. | Реєстрові козаки зазнавали утисків від коронних феодалів. Шляхетський уряд Речі Посполитої роздавав козацькі землі шляхті та магнатам. Особливо посилився гніт та переслідування реєстрових козаків після Ординації 1638 р. | ||
Версія за 17:16, 17 листопада 2019
Реестровий, -а, -е. Реестровый, записанный въ реестрѣ. Реестровий козак.
Зміст
Ілюстрації
|
|
|
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980);
РЕЄСТРО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до реєстр. В цей час її ім'я з'являлось лише в реєстрових картках поліклініки (В ім'я Вітчизни, 1954, 35); Словник цей [«Українсько-російський»] має дуже великий реєстровий список слів (Максим Рильський, III, 1956, 67). Реєстрове козацтво (військо) — наймане військо, сформоване польським урядом у XVI — першій половині XVII ст. з українських козаків для охорони південних кордонів з занесенням козаків до особливого списку — реєстру. [Богун:] Великий гетьман всієї України, старшина війська запорозького та реєстрового козацтва обох берегів верхнього та нижнього Дніпра, хорунжий київський і полковник переяславський Зиновій-Богдан Хмельницький! (Олександр Корнійчук, I, 1955, 272); Горленко, блідий і розгублений, скочив на лаву і закричав, простираючи до шляхти руки: — Панове! Тепер усякий набрід удає з себе козака. Це не реєстрове військо, не справжнє козацтво (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 33); Реєстрове слово — заголовне слово кожної статті в словнику, яке виділяється окремим шрифтом. Кожне реєстрове слово ілюстроване прикладами-реченнями (Народна творчість та етнографія, 6, 1966, 54); Реєстрові козаки див. козак.
2. у знач. ім. реєстровий, вого, чол. Те саме, що реєстровець. — У панів теж голови на плечах, а не кавуни. Адже вони реєстрових не чіпають. А що набилося на Січ різних.. розбишак, так це теж вірно (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 58). -а, -е. 3) Прикм. до реєстр.
Реєстро́ва то́нна — одиниця виміру внутрішнього об'єму морських торговельних суден.
Реєстро́ве коза́цтво (ві́йсько) — наймане військо, сформоване польським урядом у 16 – першій половині 17 ст. з українських козаків для охорони південних кордонів із занесенням козаків до особливого списку – реєстру.
Реєстро́ве сло́во — заголовне слово кожної статті в словнику, яке вирізняється окремим шрифтом.
В історії
РЕЄСТРОВІ КОЗАКИ – укр. козаки, які перебували на службі уряду Речі Посполитої в 2-й пол. 16 – 1-й пол. 17 ст. Назву дістали від записів до спец. реєстрів (списків).
Виникнення реєстрового козацтва пов'язане з необхідністю зміцнення пд. кордону та здійснення воєнних кампаній проти сусідніх д-в. За наказом польс. короля Сигізмунда II Августа гетьман великий коронний Є.Язловецький 1572 прийняв на держ. службу 300 козаків. Першим керівником, або ж старшим реєстрового загону, був призначений шляхтич Я.Бадовський. Відтоді польс. уряд почав офіційно визнавати лише Р.к., а проти невписаних до реєстру вів нещадну боротьбу. Реєстровці звільнялися від сплати податків, вилучалися з підпорядкування місц. адміністрації, встановлювали власне судочинство. За ними було також закріплене право на землеволодіння. Реєстрове військо отримало офіц. назву "Запорозького" та спец. відзнаки – клейноди козацькі – корогву, бунчук, булаву, печатку та литаври. У Трахтемирівському монастирі організовано козац. шпиталь. Чисельний склад реєстрового війська не був сталим. 1578 польс. король Стефан Баторій сформував козац. загін у 600 осіб, який також проіснував недовго. 1590 на держ. службу вступили 1 тис. козаків, проте за участь у повстаннях 1591–96 реєстрове військо було ліквідоване. Його відновлення пов'язане з війною в Прибалтиці 1601, а зростання чисельності – із моск. авантюрою польс. уряду поч. 17 ст. За Роставицькою угодою 1619 реєстр встановлено в 3 тис. осіб. Після Хотинської війни 1621 і повстання під проводом М.Жмайла (1625) уряд Речі Посполитої пішов на певні поступки. Протягом 1625–38 в Україні відбулося становлення військово-адм. системи територіальних полків Р.к. (кожен із 6-ти полків почергово мав перебувати в залозі на Запорозькій Січі для запобігання антиурядовим виступам і оборони прикордоння). Проте реєстрове козацтво брало активну участь у повстаннях, очолюваних Т.Федоровичем, П.Бутом, Я.Острянином, Д.Гунею. "Ординація Війська Запорозького" 1638 значно обмежила козац. самоврядування. У ході Національно-визвол. війни укр. народу серед. 17 ст. реєстри, як офіц. документи польсько-шляхетського уряду, були скасовані.
Реєстрові козаки зазнавали утисків від коронних феодалів. Шляхетський уряд Речі Посполитої роздавав козацькі землі шляхті та магнатам. Особливо посилився гніт та переслідування реєстрових козаків після Ординації 1638 р.
Реєстрові козаки не раз підтримували визвольні виступи народних мас, брали участь у антифеодальних селянсько-козацьких повстаннях кінця 16 — 1-ї пол. 17 ст. під керівництвом Криштофа Косинського, Северина Наливайка, Івана Сулими, Карпа Скидана, Якова Острянина та інших. Лише невелика частина реєстрової старшини, захищаючи свої особисті інтереси, проводила угодовську політику, зраджувала свій народ, допомагаючи шляхетським загарбникам Речі Посполитої придушувати визвольні народні повстання.
Великий коронний гетьман Миколай Потоцький-«ведмежа лапа», неприхильно налаштований до козацтва, в листопаді 1647 стверджував, що ті зазнають «нечуваних і невимовних кривд» від старост, державців.[4]
