Відмінності між версіями «Квилля»
(→Словник Бориса Грінченка) |
(→Зовнішні посилання) |
||
| Рядок 31: | Рядок 31: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] |
| − | [[Категорія:Слова | + | [[Категорія:Слова 2019 року]] |
Поточна версія на 13:52, 16 листопада 2019
Зміст
Словник Бориса Грінченка
с. 1) Стонъ, стенаніе, плачъ (о людяхъ). 2) Вой вѣтра.
1)род. пла́чу́. Дія за знач. пла́кати 1 і звуки, утворювані цією дією. Плачем лиха не виплачеш (Укр.. присл.., 1955, 70); Не чуть нічого. Час минає. А потім крик, А потім гвалт, І плач почули із палат — Почули сови (Шевч., II, 1963, 33); — Не чіпайте мене, я не хочу до вас, — з плачем виривалися слова (Стельмах, І, 1962, 344); *У порівн. Задзвеніли слова її по хаті, як плач… (Вовчок, І, 1955, 266); // перен. Жалібні, протяжні звуки (вітру, бурі, музичного інструмента і т. ін.). Як той вітру плач в каміні Поривав мене! (Л. Укр., IV, 1954, 181); Свіжий, кріпкий вітрець.. доносив до слуху .. тужливий плач трембіти (Фр., III, 1950, 16).
2)род. пла́ча. Старовинна обрядова жалібна пісня на похороні, поминках або весіллі. До похоронних пісень примикали різного роду плачі й голосіння.. (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 506); // Пісня на зразок старовинних обрядових жалібних пісень, що виражає скорботу, сум, тугу за померлим. Смерть Леніна викликала невимовну тугу по всій землі нашій радянській.. Як же могли не озватися плачами на неї наші співці народні? (Тич., III, 1957, 139).
Сучасні словники
У сучасній мові це слово не вживається.
Ілюстрації
 |
 |
 |
|
