Відмінності між версіями «Люнути»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 487 | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 487 | ||
| − | https://enigma-project.ru/wp-content/uploads/2017/05/nalivat-vodu-1.jpg | + | https://enigma-project.ru/wp-content/uploads/2017/05/nalivat-vodu-1.jpg |
| − | + | https://narodna-pravda.ua/wp-content/uploads/2019/04/37488298_1905256619775388_1924728476317777920_n.jpg | |
Версія за 21:15, 14 листопада 2019
Люну́ти, -ну, -не́ш, гл. = Лину́ти (рос. Политься, хлынуть). Дощику, дощику!... люни як з луба!
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник
ЛИНУ́ТИ, ну, неш, док., перех. і без додатка. Однокр. до лити. Галя вийшла на рундук, линула воду з кухля (Панас Мирний, I, 1949, 334); [Хведоська:] Як спитають мати, чого я так почервоніла, що я їм скажу? Хоч би хто линув на мене водою!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 54); Загуркотів грім, і на запилену землю линув дощ — буйний та теплий (Олександр Довженко, I, 1958, 95).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 487
