Відмінності між версіями «В’ючити»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 8: | Рядок 8: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
Версія за 12:08, 10 листопада 2019
В’ючити, -чу, -чиш, гл. Вьючить. Все що треба, в’ючили на коней. Стор. II. 165.
Зміст
Сучасні словники
В'ЮЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., що чим і що на що. Навантажувати робочих тварин вантажем, в'юками. — В походах і на війні запоріжці.. не мали з собою ні возів, ні ридванів, а все, що треба, в'ючили на коней (Олекса Стороженко, I, 1957, 264); Виводили із стайні коней й, сідлаючи їх, в'ючили переметними сумами й торбами (Данило Мордовець, I, 1958, 143).
Ілюстрації
|
|
|
|
