Відмінності між версіями «Люнути»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 10: | Рядок 10: | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 487 | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 487 | ||
| + | |||
https://enigma-project.ru/wp-content/uploads/2017/05/nalivat-vodu-1.jpg | https://enigma-project.ru/wp-content/uploads/2017/05/nalivat-vodu-1.jpg | ||
| + | |||
http://firtka.if.ua/data/blog/210834/c7268cca3269753fe36d69a7bd1d6189.jpeg | http://firtka.if.ua/data/blog/210834/c7268cca3269753fe36d69a7bd1d6189.jpeg | ||
Версія за 22:25, 6 жовтня 2019
Люну́ти, -ну, -не́ш, гл. = Лину́ти (рос. Политься, хлынуть). Дощику, дощику!... люни як з луба!
Сучасні словники
'Академічний тлумачний словник
ЛИНУ́ТИ, ну, неш, док., перех. і без додатка. Однокр. до лити. Галя вийшла на рундук, линула воду з кухля (Панас Мирний, I, 1949, 334); [Хведоська:] Як спитають мати, чого я так почервоніла, що я їм скажу? Хоч би хто линув на мене водою!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 54); Загуркотів грім, і на запилену землю линув дощ — буйний та теплий (Олександр Довженко, I, 1958, 95).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 487
