Відмінності між версіями «Цурма»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Цурма, -ми, '''''ж. ''= '''Сурма. '''Ум. '''Цуромка. '''Мет. 398. Категорія:Цу) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Цурма, -ми, '''''ж. ''= '''Сурма. '''Ум. '''Цуромка. '''Мет. 398. | '''Цурма, -ми, '''''ж. ''= '''Сурма. '''Ум. '''Цуромка. '''Мет. 398. | ||
[[Категорія:Цу]] | [[Категорія:Цу]] | ||
| + | |||
| + | ==Український тлумачний словник== | ||
| + | |||
| + | '''Цурма''' — и/, ж., діал. Сурма | ||
| + | |||
| + | ==Академічний тлумачний словник== | ||
| + | |||
| + | '''Сурма''' - старовинний духовий музичний інструмент прямої видовженої форми, який використовували перев. як сигнальний. Сурма — один із видів козацької дерев'яної труби (Гуменюк, Українські народні музичні інструменти, 1967, 47); Козацькі сурми грали до бою (Яків Качура, Вибр., 1953, 28); Народний митець.. застосував у своєму оркестрі [українських народних інструментів] скрипку, басолю, великий барабан.., а згодом своєрідно реставрував і ввів до нього старовинні народні інструменти — ліру, сурму, кобзу (Народна творчість та етнографія, 6, 1973, 85); * У порівняннях. Сліпили очі мідні коновки, довгі, як сурми (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 125). | ||
Поточна версія на 13:42, 6 жовтня 2019
Цурма, -ми, ж. = Сурма. Ум. Цуромка. Мет. 398.
Український тлумачний словник
Цурма — и/, ж., діал. Сурма
Академічний тлумачний словник
Сурма - старовинний духовий музичний інструмент прямої видовженої форми, який використовували перев. як сигнальний. Сурма — один із видів козацької дерев'яної труби (Гуменюк, Українські народні музичні інструменти, 1967, 47); Козацькі сурми грали до бою (Яків Качура, Вибр., 1953, 28); Народний митець.. застосував у своєму оркестрі [українських народних інструментів] скрипку, басолю, великий барабан.., а згодом своєрідно реставрував і ввів до нього старовинні народні інструменти — ліру, сурму, кобзу (Народна творчість та етнографія, 6, 1973, 85); * У порівняннях. Сліпили очі мідні коновки, довгі, як сурми (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 125).
