Відмінності між версіями «Цнотливо»

Версія за 22:47, 17 січня 2019

Цнотливо, нар. 1) Добродѣтельно. Бідних заратовувала, цнотливо собі жила. Гн. І. 177. 2) Цѣломудренно.

Сучасні словники

ЦНОТЛИ́Во, а, е.

1. Доброчесний, сповнений чеснот. — Коли б я не був вдячний пану за виховання, я б довів пану шаблею, що моя мати була і є цнотлива пані (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 50); Сільська дівчина більш ніж яка ревно береже своє кохання від заздрісного ока, більш ніж яка цнотлива в своїх почуттях (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 318); * Образно. На вулицях Москви спохвату розпродавалися букетики ніжних і цнотливих кримських пролісків (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 241); // Сповнений чистоти, невинності. Знайома Йосифова мелодія виходить над усе, та ось він і сам починає цнотливий танок (Юрій Яновський, II, 1958, 21); Тетяна викликала заздрість свіжістю й цнотливою незалежністю (Іван Ле, Історія радості, 1947, 131); // Який відбиває душевну чистоту (про вигляд, вираз обличчя, погляд і т. ін.). Доки Шура перебувала на вогневій, жодне погане слово не зривалося ні в кого з уст. Не лише розмови, а навіть погляди бійців прибирали якогось цнотливого виразу (Олесь Гончар, III, 1959, 199).

2. Який не втратив невинності, непорочності. Павло підійшов тихо й непомітно, наче підкрався, злегка торкнувши Оксану за плече. Так і кинулась, готова ляснути нахабу по руках, недоторканна й цнотлива (Василь Кучер, Голод, 1961, 70); — Галинка мусить бути зі мною. Нехай не буде моєю дружиною, нехай залишається цнотливою дівчиною, але тільки зі мною (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 34).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор.

Невинна кров — кров людини або живої істоти, за якою немає ніякої вини. [Четвертий голос:] Покарає Зевс за кров невинну (Леся Українка, II, 1951, 306).

2. Морально чистий, непорочний. Я не забуду щастя дотику до її шовкових кучерів, не забуду її душі, що дивилась крізь сині очі, — моєї душі, тільки далеко кращої, чистішої, невинної (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 420); Вона справді любила його всім своїм щирим, невинним, дівочим серцем (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 355); // Який виражає моральну чистоту, непорочність. Лице твоє, чудове і невинне, Отут раз в раз у серці моїм сяє (Іван Франко, XIII, 1954, 241); За Тимофієм.. виступала гарна молодичка, поблискуючи не дуже невинними очима, й усміхалася (Гнат Хоткевич, II, 1966, 382); // Пов'язаний з морально чистою, непорочною поведінкою. В голосі Степана було стільки невинної радості, що старий Волох спершу на хвилину злагіднів (Осип Маковей, Вибр., 1954, 294).

3. Наївний, простодушний, нехитрий. Невинне мріяння народників не тільки по-дитячому наївне — воно прямо шкідливе тим, що відвертає думку бідноти від класової боротьби (Ленін, 24, 1972, 6); Дорош уважно слухав розповіді селян, але відчував, що вони приходять до нього не для того, щоб розповідати такі невинні історії, а що в них на умі є щось важливіше (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 160).

4. Який не завдає шкоди; нешкідливий, безневинний. Пошліть йому [князеві М. В. Шаховському] разом з просьбою свої видання белетристичні, прохайте, щоб він звернув увагу на їх невинний зміст і дозволив їх продавати в Росії (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 211); Уряд і польська шляхта цілком слушно вбачали навіть у невинній культурницькій роботі серед українського населення загрозу своєму безроздільному пануванню (Матеріали з історії української журналістики, 1959, 138).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання