Відмінності між версіями «Поштар»
(→Джерела та література) |
(→Іншими мовами) |
||
Рядок 15: | Рядок 15: | ||
|} | |} | ||
− | == | + | ==Іншими мовами== |
+ | posta (італ.) | ||
==Історія== | ==Історія== |
Версія за 21:40, 3 січня 2019
1. Особа (здебільшого службовець пошти), яка розносить кореспонденцію адресатам. Черниш саме готував своїх новаків, коли батальйонний поштар Олег Чубарик приніс йому листа (Олесь Гончар, III, 1959, 342); Приніс поштар до нас листа (Ігор Муратов, Піонер. слово, 1951, 83). 2. заст. Службовець, який супроводжує пошту. І день, і ніч поштар не спить, Боїться сумку загубить; Бо зна, що бережно листи До міста треба, довезти (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 179). 3. розм. Те саме, що Поштовий голуб (див. поштовий). Найважливіша особливість поштарів — здатність швидко повертатися додому, куди б їх не завезли (Знання та праця, 8, 1970, 13).
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 488.
Ілюстрації
Іншими мовами
posta (італ.)
Історія
До появи електронної пошти, величезну роль відігравали люди, що доставляють листи. Вісники, що перевозять письмові або усні послання з'явилися ще за античних часів у Стародавньому Єгипті. У Давній Греції доставленням листів займалися спеціальні гінці — гемеродроми (дав.-гр. ἡμεροδρόμος — «що біжить цілий день»). Але це не мало форми цивільної загальнодоступної пошти.
На території Московії попередниками нинішніх поштарів були ямщики, які на конях переправляли державну і купецьку кореспонденцію від міста до міста і вимушені були її розносити на адреси, оскільки не існувало поштової служби в кожному місті. За царя Петра I 1711 — 1712 роками було встановлено перші поштамти і з'явилися самі поштарі — ті, хто розносить листи. За царських часів поштарі були такими поважаними людьми, що носили уніформу, як жандарми й офіцери.
Працівники американської поштової служби «Поні-експресс», що існувала в 1860—1861 р.р., доставляли кореспонденцію через весь північноамериканський материк на відстань 3106 км.
Джерела та література
(укр.) Шкода М. Н. Традиції і свята українського народу. — Донецьк, 2009.
(укр.) Словник професій
(укр.) Турінфоцентр Закарпаття
(укр.) Мандрівка Україною