Відмінності між версіями «Зів’янути»
| Рядок 15: | Рядок 15: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Chomu-u-orhidei-pochinajut-v-januti-listja_3.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність]] |
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Версія за 23:10, 25 листопада 2018
Зів’янути-Стати в'ялим, сухим.Зів'яла вже та квітка запашна,її нема — сама суха стеблина.
Сучасні словники
ЗІВ'ЯНУТИ і рідше ЗОВ'ЯНУТИ, ЗІВ'ЯТИ і рідше ЗОВ'ЯТИ, в'яну, в'янеш, док. 1. Стати в'ялим, сухим; засохнути (про рослини). Зів'яла вже та квітка запашна, Її нема - сама суха стеблина... (Гр., І, 1963, 101); Сховалась осінь у ліси, з дерев спадає лист жовтавий, і вже зів'яли в лузі трави (Гонч., Вибр., 1959, 25); [Неофіт-раб:] Квіти в косах ще не зав'яли (Л. Укр., II, 1951, 226).
2. перен. Утратити молодість, красу; змарніти (про людину). Вона зів'яла, зсохла, як билина в спеку; лице зблідло, помарніло, аж зчорніло (Н.-Лев., III, 1956, 163); І пташкам воля, в чистім полі І пташкам весело літать. А я зов'янула в неволі (Шевч., II, 1963, 120); // Утратити жвавість, рухливість, бадьорість; зробитися в'ялим, млявим. - Такі [як Багрич] не можуть просто жити. Вони мусять діяти, боротись... Інакше занидіють, зів'януть (Дмит., Обпалені.., 1962, 51); Знітився, зів'яв [Федір] під твердим поглядом дівчини, її короткий наказ позбавив його волі (Ткач, Арена, 1960, 126); Чого так зів'яли його сильні руки і в такій гіркій задумі поникла його голова? (Тют., Вир, 1964, 125); * Образно. Билося серце, хвилювалося почуттям і дожидало своєї любої пори... Та чи то ж дожде? Чи так і зов'яне, як бадилля без дощу од сонця?.. (Мирний, І, 1954, 61); * У порівн. Крайнюк притих, наче зів'яв, але сторожко дослухається, жде присуду (Кучер, Голод, 1961, 172).
@ Волос зів'яв (зів'яне) див. волос.
3. перен. Утратити силу вияву, ослабнути, зникнути (про почуття, думки, надії і т. ін.). Зів'яло з часом та почало гаснути в серці Йоновім і почуття до Гашіци (Коцюб., І, 1955, 245); Що як в той час Від його [морозу] поцілунків Мак на щоках моїх палко розквітне?! Може, краса моя бідна зів'яне!? (Олесь, Вибр., 1958, 222); Зов'яне марне у палатах Краса і молодость моя (Шевч., II, 1953, 220).
4. розм., рідко. Те саме, що умерти. Заплющила очі [Одарка] й богу душу оддала, навіть не зітхнула. Зів'яла сидячи, як та квітка на сонці (Н.-Лев., І, 1956, 63).
Ілюстрації
|
