Відмінності між версіями «Рідно»
(→Сучасні словники) |
(→Сучасні словники) |
||
Рядок 5: | Рядок 5: | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
РІ́ДНО, присл. | РІ́ДНО, присл. | ||
− | 1. Те саме, що по-рідному. А матуся... Ні, не видно — тільки чорнії стовпці... То ж було всміхнеться рідно (Павло Тичина, II, 1957, 138); Так ви рідно добою весінньою Шумите у нічній глибині Дальнім степом, дощем, Україною Та усім найдорожчим мені (Терень Масенко, Як пахне земля, 1958, 9); Пахне рідно хлібною скоринкою, добре впрілим у печі борщем, чебрецем і м'ятою (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 12). | + | 1. Те саме, що по-рідному. А матуся... Ні, не видно — тільки чорнії стовпці... То ж було всміхнеться рідно (Павло Тичина, II, 1957, 138); |
+ | |||
+ | Так ви рідно добою весінньою Шумите у нічній глибині Дальнім степом, дощем, Україною Та усім найдорожчим мені (Терень Масенко, Як пахне земля, 1958, 9); | ||
+ | |||
+ | Пахне рідно хлібною скоринкою, добре впрілим у печі борщем, чебрецем і м'ятою (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 12). | ||
2. Щиро, від усієї душі, приязно. Хлопець посміхається до неї довірливо й рідно (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 82). | 2. Щиро, від усієї душі, приязно. Хлопець посміхається до неї довірливо й рідно (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 82). |
Версія за 23:18, 25 листопада 2018
Рідно, нар. 1) Родственно, но родному. Пригортиється до мене рідно. 2) Искренно, сильно (любить). Ум. Рідненько, ріднесенько. Ой рад же б я ходити, тебе рідненько любити. Чуб. V. 190. Я люблю тебе рідненько. МВ. (О. 1862. І. 83).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
РІ́ДНО, присл.
1. Те саме, що по-рідному. А матуся... Ні, не видно — тільки чорнії стовпці... То ж було всміхнеться рідно (Павло Тичина, II, 1957, 138);
Так ви рідно добою весінньою Шумите у нічній глибині Дальнім степом, дощем, Україною Та усім найдорожчим мені (Терень Масенко, Як пахне земля, 1958, 9);
Пахне рідно хлібною скоринкою, добре впрілим у печі борщем, чебрецем і м'ятою (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 12).
2. Щиро, від усієї душі, приязно. Хлопець посміхається до неї довірливо й рідно (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 82).