Відмінності між версіями «Римарь»
(Створена сторінка: '''Ри́марь, -ря, '''''м. ''Шорникъ. См. '''Лимарь. ''' Категорія:Ри) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Ри́марь, -ря, '''''м. ''Шорникъ. См. '''Лимарь. ''' | '''Ри́марь, -ря, '''''м. ''Шорникъ. См. '''Лимарь. ''' | ||
[[Категорія:Ри]] | [[Категорія:Ри]] | ||
+ | ==Словник Грінченка== | ||
+ | '''ЛИ́МАР, я,''''' ч.''= '''1) Майстер, який виготовляє ремінну збрую. Як шкурка з бузівка у шевчика в руках Або у лимаря в зубах, Чого не витерпить, що їй не виробляють! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 44); Дуже важливе значення має також підготовка і перепідготовка лимарів, ковалів та колісників, бо щороку.. доводиться провадити ремонт возів, саней, збруї тощо (Колг. село, 28.І 1955, | ||
+ | 2). =''' ли́мар = ри́мар — майстер, який виготовляє ремінну збрую (лимари́ха, римари́ха — дружина майстра; лимаре́нко, римаре́нко — син майстра; лимарі́вна, лимері́вна, римарі́вна — дочка майстра). | ||
+ | |||
+ | Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 333. | ||
+ | |||
+ | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 485. | ||
+ | |||
+ | '''Ли́марство[1][2], розм. ри́марство[3]''' — кустарний промисел, виробництво з вичиненої шкіри-сириці (ли́марщини[4]) дрібних шкіряних речей (кінської збруї, ре́менів, гаманців, рукавичок тощо). Майстрів, що займалися лимарством, називали ли́марями[5], шо́рниками[6]. | ||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Ремінь.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Збр.jpg|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | ==Джерела та література== | ||
+ | Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 333. | ||
+ | |||
+ | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 485. | ||
+ | |||
+ | ==Зовнішні посилання== | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
+ | |||
+ | http://ukrlit.org/slovnyk/лимар | ||
+ | |||
+ | http://sum.in.ua/s/lymar | ||
+ | |||
+ | https://uk.wikipedia.org/wiki/Лимарство |
Поточна версія на 23:05, 22 листопада 2018
Ри́марь, -ря, м. Шорникъ. См. Лимарь.
Словник Грінченка
ЛИ́МАР, я, ч.= 1) Майстер, який виготовляє ремінну збрую. Як шкурка з бузівка у шевчика в руках Або у лимаря в зубах, Чого не витерпить, що їй не виробляють! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 44); Дуже важливе значення має також підготовка і перепідготовка лимарів, ковалів та колісників, бо щороку.. доводиться провадити ремонт возів, саней, збруї тощо (Колг. село, 28.І 1955, 2). = ли́мар = ри́мар — майстер, який виготовляє ремінну збрую (лимари́ха, римари́ха — дружина майстра; лимаре́нко, римаре́нко — син майстра; лимарі́вна, лимері́вна, римарі́вна — дочка майстра).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 333.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 485.
Ли́марство[1][2], розм. ри́марство[3] — кустарний промисел, виробництво з вичиненої шкіри-сириці (ли́марщини[4]) дрібних шкіряних речей (кінської збруї, ре́менів, гаманців, рукавичок тощо). Майстрів, що займалися лимарством, називали ли́марями[5], шо́рниками[6].
Ілюстрації
Джерела та література
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 333.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 485.