Відмінності між версіями «Дужка»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Дужка, -ки, '''''ж. ''1) Ум. отъ '''дуга. '''2) Ушко у сосуда. 3) У ведра, лагунки: веревка или металл...)
 
 
Рядок 1: Рядок 1:
'''Дужка, -ки, '''''ж. ''1) Ум. отъ '''дуга. '''2) Ушко у сосуда. 3) У ведра, лагунки: веревка или металлическій пруть, которымъ соединены его уши. Сим. 250. 4) У корзины — ручка, соединяющая ея бека. 5) Анат. ключица. Терск. обл. 6) '''Напитися по дужку'''. Напиться вволю, до невозможности еще пить. ''Я сам, напившися по дужку, гукнув.... ''Алв. 42. Ум. '''Дужечка'''. ''Ой я в броду воду беру, вода не береться; яворовий коромисел у дужечку гнеться. ''Мет. 50.  
+
'''Дужка, -ки, '''''ж. ''1) Зменш. до '''дуга́. '''''1. До округлого, мов чаша, острівця хилився обведений срібною дужкою молодик (Стельмах, Хліб.., 1959, 466); Все се стоїть у мене перед очима, і навіть панна Анеля ось тут стискає долонями голову та повертає до мене гострі дужки плечей (Коцюб., II, 1955, 261).''2) Ручка чи яка-небудь інша частина предмета, що має форму дуги.''Щось переливається, і дзвенить відро залізною дужкою (Коцюб., І, 1955, 416);''''До нього [ставка] було далеченько, і тому кожне цебро несли по двоє, просунувши під дужку палицю''(Донч., V, 1957, 212); ''Колись Іван Юхимович, обгорнувши дужку двопудової гирі рушником, брав той рушник у зуби '' (Руд., Остання шабля, 1959, 395). 3) Один із парних розділових знаків у вигляді вертикальної заокругленої чи фігурної риски.''Додати тільки в дужках маю: Нема найгидшої брехні, Що склав наклепник, раб чорнила, А світська чернь благословила''(Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 99); ''// Один із парних математичних знаків такої ж форми. Розкриваючи дужки, перед якими стоїть знак +, ми не повинні змінювати знаки всередині дужок'' (Алг., І, 1956, 49); ''Він почав диктувати мені приклад, у якому були круглі й квадратні дужки'' (Сміл., Сашко, 1957, 31).
 
[[Категорія:Ду]]
 
[[Категорія:Ду]]

Поточна версія на 22:32, 22 листопада 2018

Дужка, -ки, ж. 1) Зменш. до дуга́. 1. До округлого, мов чаша, острівця хилився обведений срібною дужкою молодик (Стельмах, Хліб.., 1959, 466); Все се стоїть у мене перед очима, і навіть панна Анеля ось тут стискає долонями голову та повертає до мене гострі дужки плечей (Коцюб., II, 1955, 261).2) Ручка чи яка-небудь інша частина предмета, що має форму дуги.Щось переливається, і дзвенить відро залізною дужкою (Коцюб., І, 1955, 416);'До нього [ставка] було далеченько, і тому кожне цебро несли по двоє, просунувши під дужку палицю(Донч., V, 1957, 212); Колись Іван Юхимович, обгорнувши дужку двопудової гирі рушником, брав той рушник у зуби (Руд., Остання шабля, 1959, 395). 3) Один із парних розділових знаків у вигляді вертикальної заокругленої чи фігурної риски.Додати тільки в дужках маю: Нема найгидшої брехні, Що склав наклепник, раб чорнила, А світська чернь благословила(Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 99); // Один із парних математичних знаків такої ж форми. Розкриваючи дужки, перед якими стоїть знак +, ми не повинні змінювати знаки всередині дужок (Алг., І, 1956, 49); Він почав диктувати мені приклад, у якому були круглі й квадратні дужки (Сміл., Сашко, 1957, 31).