Відмінності між версіями «Кавчати»
(→Джерела та література) |
|||
Рядок 29: | Рядок 29: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
− | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]] |
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] |
Поточна версія на 01:22, 21 листопада 2018
Кавча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Кричать, пищать. Тут змій тільки що в хату, а вони скакають та кавчать. Рудч. Ск. II. 190.
Зміст
Сучасні словники
КАВКАТИ, аю, аєш і КАВЧАТИ, чу, чиш, недок., розм. Видавати звуки, схожі на «кав-кав». Ніколи не хотілося Піхтіреві так сміятись.. Садять у боки, в спину, — він кавкає, пирскає, проте вдержати реготу.. не може (Степан Васильченко, I, 1959, 167); Добравшись [до баклаги], Дорош п'є воду жадібно, довго, вона кавкає в горлі і з глухим стукотом падає в груди (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 321); // Вищати, пищати. Немовлятко кавчало [від болю].. і тим кавчанням зачіпало болізні [болючі] струни материного серця (Панас Мирний, I, 1954, 53); // Каркати. Кавкає, як ворона, а хитрий, як чорт (Номис, 1864, № 2978); Галок, крюків, ворон сила На стрісі зібралось! Крюкають, кавчать.. Всіма голосами (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 73).