Відмінності між версіями «Аґу!»
| Рядок 20: | Рядок 20: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:image_1636.jpg|x140px]] | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:image_1636-700x485.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:66bee345d62197793cf1f0efec146e82.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:66bee345d62197793cf1f0efec146e82.jpg|x140px]] | ||
|} | |} | ||
| Рядок 30: | Рядок 30: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | ==[http://sum.in.ua/s/bdzhilka Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
Версія за 13:59, 20 листопада 2018
Зміст
Cловник Грінченка
Аґу́! Аґу́сі! меж.1) Ласкательное обращеніе къ маленькимъ, преимущественно груднымъ дѣтямъ. Аґу, Івасю, аґу, не плач!2) Лепіт немовляти
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Тлумачення слова у сучасних словниках АГУ, виг.
1. Уживається при відганянні птахів. Чи тоне гуси, то пани, Дивися, в ірій полетіли — Агу! гиля! — до сатани, До чорта в гості! (Тарас Шевченко, II, 1953, 98).
2. Уживається при звертанні до немовляти, щоб привернути його увагу, викликати усмішку, заспокоїти і т. ін. Агу! Івасю, агу, не плач! (Словник Грінченка).
3. Уживається при перекликанні в лісі, вночі і т. ін., щоб знайти або не загубити один одного; агов.
4. рідко. Використовується в значенні, близькому до от, от уже, аж ось. Агу! Троянцям легше стало, І тяжке горе з серця спало (Іван Котляревський, I, 1952, 159); Агу! нашій Марусі трошки легше стало (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 51).
Ілюстрації
|
|
