Відмінності між версіями «Кпити»
(Створена сторінка: '''Кпити, кплю́, кпиш (з ко́го, з чо́го), '''''гл. ''Трунить, насмѣхаться. ''Було не кпити з Микиті...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Кпити, кплю́, кпиш (з ко́го, з чо́го), '''''гл. ''Трунить, насмѣхаться. ''Було не кпити з Микиті, бо Микита і сам кеп. ''Ном. № 7093. ''Давно се діялось колись; ще як борці у нас ходили по селах, та дівчат дурили, з громади кпили, хлопців били. ''Шевч. 565. | '''Кпити, кплю́, кпиш (з ко́го, з чо́го), '''''гл. ''Трунить, насмѣхаться. ''Було не кпити з Микиті, бо Микита і сам кеп. ''Ном. № 7093. ''Давно се діялось колись; ще як борці у нас ходили по селах, та дівчат дурили, з громади кпили, хлопців били. ''Шевч. 565. | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/kpyty Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
| + | '''КПИТИ''',кплю, кпиш; мн. кплять; недок., з кого — чого, над ким — чим, розм. Те саме, що кепкувати. З громади кпили [борці], хлопців били (Тарас Шевченко, II, 1953, 77); Лис Микита кпив собі з них [стрільців], ..ще й інших.. остерігав (Іван Франко, IV, 1950, 91); Юрко бігав кривулькою, мов пружина, і просто кпив собі з хорта (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 64). | ||
| + | ===[Література]=== | ||
| + | "Жив собі в однім лісі Лис Микита, хитрий-прехитрий. Кілька разів гонили його стрільці, травили його псами, заставляли на нього заліза або підкидали йому затруєного м'яса, нічим не могли йому доїхати кінця. Лис Микита кпив собі з них, оминав усякі небезпеки, ще й інших своїх товаришів остерігав." (Іван Франко "Фарбований лис") | ||
| + | |||
| + | "Кілька літ парубочив отак і частував дівчат то кусником обарінка, то медівника і не доміркувався, що з нього собі кпили, що жодна з них була б не пішла за нього, хоть би їй був купу насипав, як Чорногора, — не то медівників, але й самого золота..." (Стефан Ковалів "Чічі") | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:701274_320.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1343453890__000.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:613578999999.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:images6485131515.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
[[Категорія:Кп]] | [[Категорія:Кп]] | ||
Версія за 23:55, 18 листопада 2018
Кпити, кплю́, кпиш (з ко́го, з чо́го), гл. Трунить, насмѣхаться. Було не кпити з Микиті, бо Микита і сам кеп. Ном. № 7093. Давно се діялось колись; ще як борці у нас ходили по селах, та дівчат дурили, з громади кпили, хлопців били. Шевч. 565.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КПИТИ,кплю, кпиш; мн. кплять; недок., з кого — чого, над ким — чим, розм. Те саме, що кепкувати. З громади кпили [борці], хлопців били (Тарас Шевченко, II, 1953, 77); Лис Микита кпив собі з них [стрільців], ..ще й інших.. остерігав (Іван Франко, IV, 1950, 91); Юрко бігав кривулькою, мов пружина, і просто кпив собі з хорта (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 64).
[Література]
"Жив собі в однім лісі Лис Микита, хитрий-прехитрий. Кілька разів гонили його стрільці, травили його псами, заставляли на нього заліза або підкидали йому затруєного м'яса, нічим не могли йому доїхати кінця. Лис Микита кпив собі з них, оминав усякі небезпеки, ще й інших своїх товаришів остерігав." (Іван Франко "Фарбований лис")
"Кілька літ парубочив отак і частував дівчат то кусником обарінка, то медівника і не доміркувався, що з нього собі кпили, що жодна з них була б не пішла за нього, хоть би їй був купу насипав, як Чорногора, — не то медівників, але й самого золота..." (Стефан Ковалів "Чічі")
Ілюстрації
|
|
|
|
