Відмінності між версіями «Агакання»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Ага́кання, -ня,''' с. Постоянный отвѣтъ утвердительнымъ: ага́. | + | '''Ага́кання, -ня,''' с. Постоянный отвѣтъ утвердительнымъ: ага́. Агакання - погоджуючись із співрозмовником або підтверджуючи його слова, говорити часто «ага», кивати головою. |
| − | Агакання | + | |
Порох, подумавши трохи, знову писав, ..знову одгаркувався, агакав та егекав... (Панас Мирний, II, 1954, 146). | Порох, подумавши трохи, знову писав, ..знову одгаркувався, агакав та егекав... (Панас Мирний, II, 1954, 146). | ||
| + | От цей ще мені агакало! Желех. Чого ти все тільки агакаєш? казав би до діла! | ||
| + | Агакання, аю, аєш, недок., розм. | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Історико-філософський факультет]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Історико-філософський факультет]] | ||
Поточна версія на 21:59, 18 листопада 2018
Ага́кання, -ня, с. Постоянный отвѣтъ утвердительнымъ: ага́. Агакання - погоджуючись із співрозмовником або підтверджуючи його слова, говорити часто «ага», кивати головою. Порох, подумавши трохи, знову писав, ..знову одгаркувався, агакав та егекав... (Панас Мирний, II, 1954, 146). От цей ще мені агакало! Желех. Чого ти все тільки агакаєш? казав би до діла! Агакання, аю, аєш, недок., розм.
