Відмінності між версіями «Перемогти»
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 23: | Рядок 23: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:peremogti18112018.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:peremogti18112018.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:peremogti2 18112018.jpg | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:peremogti2 18112018.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Peremogti3 18112018.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Peremogti3 18112018.jpg|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 19:57, 18 листопада 2018
Перемогти́, ся. См. Перемагати, -ся. Доконаний вид, перехідне дієслово. Виходити переможцем із труднощів, важкого становища, боротьби із стихією та ін.,
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- 1. Вигравати бій або війну; наносити супротивнику поразку. [Айтра:] Наш владар в полі зустрівся з Ахіллесом. [Андромаха:] Ох!.. і що ж? [Айтра:] Здасться, він його перемагав (Леся Українка, II, 1951, 262); [Свічка:] В буденних свитах кинемось на бій, А переможем — знову до роботи... (Іван Кочерга, I, 1956, 582);
// Ставати першим у спортивних змаганнях, грі і т. ін. Інші потому в борінні виснажливім міряли сили, — В ньому найкращих борців переміг Евріал нездоланний (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 140); Ми востаннє в житті змагалися у футбол. І ми перемогли (Юрій Яновський, II, 1954, 27).
- 2. Виходити переможцем із труднощів, важкого становища, боротьби із стихією і т. ін., долати які-небудь перепони, перешкоди. Лето рушило пляжем. Воно посувалося не швидко, перемагаючи пісок (Юрій Смолич, I, 1958, 101); Людина встає, і по обличчю я бачу, що вона перемогла море. Вона йде понад водою, і хвилі покірно лягають до її ніг (Юрій Яновський, II, 1958, 93); Коли людина цілком переможе космічні простори, то вона з гордістю вимовлятиме слово «земляк» згідно з його етимологією, тобто — мешканець Землі (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 147);
――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――――
Фразеологічний словник української мови
Перемага́ти / перемогти́ себе́ (своє́ се́рце). Тамувати в собі які-небудь почуття, емоції і т. ін., боротися з якимсь станом. Борис, перемагаючи себе, дивлячись не на друга, а на вулицю, на тіні, на одиноких перехожих, сказав: — Ти пам’ятаєш, я тобі колись говорив, що збираюсь одружитися (В. Собко); Вона перемогла себе й почала казати далі: — Я… сама підпалила хату (Б. Грінченко); Став шинкар свою жінку зневажати.., а Чайченко не переміг свого серця, уступився (заступився) (Марко Вовчок).
Ілюстрації
|
|
|
