Відмінності між версіями «Козаччина»

Поточна версія на 16:46, 18 листопада 2018

Козаччина, -ни, ж. Казатчина. Хто не пізнав би тут потомків старого Запорожжя, старої козаччини, одягнутої в мундири. Левиц. І. 258.

Сучасні словники

КОЗА́ЧЧИНА, и, жін. Доба в історії України (друга половина XV—XVIII ст.), коли козаки вели визвольну боротьбу проти шляхетської Польщі й турецько-татарських загарбників. — Велике містечко [Опішня] і давнє... Ще за козаччини воно славилося... (Панас Мирний, IV, 1955, 372); Тільки «чорні могили», ці велетні степові, ці єдині свідки давньої бувальщини, славної козаччини, тільки-тільки що мріють (Любов Яновська, I, 1959, 51); Вона відвідувала лекції в університеті і залюбки розповідала потім сестричкам про козаччину та Хмельниччину (Микола Олійник, Леся, 1960, 128).

Цікаві факти

Як бойовий пост між турко-татарами з одного боку та поляками з другого, козаки були справжнім живим оплотом для всієї руської народності і на своїх плечах виносили всі удари як з боку мусульманського Криму і Туреччини, так і з боку католицької Польщі. У боротьбі за політичну свободу, за православну віру козаки кожну п'ядь рідної землі поливали своєю кров'ю, засівали своїми кістками і давали таких богатирів-героїв, які викликали у сучасників і викликають у нащадків захоплення. Споконвіку воюючи з ворогами, споконвіку то нападаючи на них, то відбиваючись від них, напружуючи через всі свої фізичні, і розумові, і моральні сили, показуючи справжні чудеса хоробрості, козаки своїми подвигами викликали в сучасників почуття мимовільного подиву і несамохіть змушували інших прославляти козацьку відвагу та всі козацькі діяння. Отак, що б там не було, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, козаки на суші і на морі, комонні та піші, цілою массою й окремими гуртами, невтомно й безперервно воювали зі своїми одвічними ворогами, то татарами і турками, то ляхами-католиками, і вважалаи це найвищою й найсвятішою для себе справою. Тримаючи високо своє знамено і свято виконуючи свій обов'язок, вони ні перед ким і ні перед чим не відступали: не боялися ні вогню, ні морських хвиль, ні страшного голоду, ні нестерпної спраги, ні найбільш жорстоких і варварських катувань у ворожому полоні. Де ж брали козаки снагу для такої боротьби з безліччю ворогів довкола себе? Брали і в собі, в глибині своєї душі, і в жвавому сприянні православного духівництва, яке свого часу було і передовим, і бойовим, і освіченим. І все оте життя, наповнене зреченням, муками і всілякими злигоднями, обиралося для того, аби захистити свою батьківщину, матір Україну, а заразом захистити увесь християнський світ від страхітливих турків, які свого часу наводили жах на цілу Європу, а також від хижих татар, які раз у раз вривалися тисячами, десятками, а то й навіть сотнями тисяч на Україну і вчиняли під час набігів пожежі, грабунки, забирали без ліку нещасних християн у полон.

Ілюстрації

Медіа

Іншими мовами

Cossacks (Russian: казаки́, Ukrainian: козаки́, Belarusian: казакi, Polish: kozacy, Czecho-Slovak: kozáci, Hungarian: kozákok) were a group of predominantly East Slavic-speaking people who became known as members of democratic, self-governing, semi-military communities, predominantly located in Southern Russia and in South-Eastern Ukraine. They inhabited sparsely populated areas and islands in the lower Dnieper, Don, Terek and Ural river basins and played an important role in the historical and cultural development of both Ukraine and Russia.

Джерела та література

З української старовини: Альбом/Текст Д. І. Яворницького; Мал. М. С. Самокиша, С. І. Васильківського; Пер. з рос. та упоряд. ю. О. Іванченка. — К.: Мистецтво, 1991. — 316 с.: іл.

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/s/kozachchyna https://en.wikipedia.org/wiki/Cossacks