Відмінності між версіями «Статут»
(Створена сторінка: '''Статут, -ту, '''''м. ''Уставъ. К. ХП. 10. (Товариство) ''скомпанувало собі статут. ''К. ХП. 27. [[Кате...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Статут, -ту, '''''м. ''Уставъ. К. ХП. 10. (Товариство) ''скомпанувало собі статут. ''К. ХП. 27. | '''Статут, -ту, '''''м. ''Уставъ. К. ХП. 10. (Товариство) ''скомпанувало собі статут. ''К. ХП. 27. | ||
| − | + | ||
| + | Тлумачення із "Словника української мови"* | ||
| + | |||
| + | |||
| + | СТАТУТ, у, ч . 1. Зведення правил, що визначають завдання, структуру, функції та порядок діяльності якої-небудь установи, організації і т. ін. Коли почалась масова колективізація, комуни перейшли на статут артілі (Іст. УРСР, II, 1957, 368); Членом КПРС може бути кожний громадянин Радянського Союзу, який визнає Програму і Статут партії, бере активну участь у будівництві комунізму, працює в одній з партійних організацій, виконує рішення партії і сплачує членські внески (Статут КПРС, 1971, 4); За австрійською студенткою чин хорунжого не був визнаний - на тій підставі, що статут російської армії на той час ще не визнавав за жінками права діставати офіцерське звання (Смолич, Мир.., 1958, 87); Зенітники за статутом привітали генерала, але розмова з ними не виходила, вони хмурились, скупо відповідали на його питання (Перв., Дикий мед, 1963, 185). | ||
| + | |||
| + | 2. іст. У деяких країнах Західної Європи в XIV-XVІІІ ст. - закон, урядове розпорядження або збірник законів. Литовський статут. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | Орфографія (словоформи) | ||
| + | статут - іменник, чоловічий рід, неістота | ||
| + | ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА | ||
| + | Називний статут статути | ||
| + | Родовий статуту статутів | ||
| + | Давальний статутові, статуту статутам | ||
| + | Знахідний статут статути | ||
| + | Орудний статутом статутами | ||
| + | Місцевий на/у статуті на/у статутах | ||
| + | Кличний статуте статути | ||
Поточна версія на 16:09, 18 листопада 2018
Статут, -ту, м. Уставъ. К. ХП. 10. (Товариство) скомпанувало собі статут. К. ХП. 27.
Тлумачення із "Словника української мови"*
СТАТУТ, у, ч . 1. Зведення правил, що визначають завдання, структуру, функції та порядок діяльності якої-небудь установи, організації і т. ін. Коли почалась масова колективізація, комуни перейшли на статут артілі (Іст. УРСР, II, 1957, 368); Членом КПРС може бути кожний громадянин Радянського Союзу, який визнає Програму і Статут партії, бере активну участь у будівництві комунізму, працює в одній з партійних організацій, виконує рішення партії і сплачує членські внески (Статут КПРС, 1971, 4); За австрійською студенткою чин хорунжого не був визнаний - на тій підставі, що статут російської армії на той час ще не визнавав за жінками права діставати офіцерське звання (Смолич, Мир.., 1958, 87); Зенітники за статутом привітали генерала, але розмова з ними не виходила, вони хмурились, скупо відповідали на його питання (Перв., Дикий мед, 1963, 185).
2. іст. У деяких країнах Західної Європи в XIV-XVІІІ ст. - закон, урядове розпорядження або збірник законів. Литовський статут.
Орфографія (словоформи)
статут - іменник, чоловічий рід, неістота
ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА
Називний статут статути
Родовий статуту статутів
Давальний статутові, статуту статутам
Знахідний статут статути
Орудний статутом статутами
Місцевий на/у статуті на/у статутах
Кличний статуте статути