Відмінності між версіями «Дерчати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
<br /> | <br /> | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| + | <br /> | ||
'''ДЕРЧАТИ, чи́ть, недок.''' | '''ДЕРЧАТИ, чи́ть, недок.''' | ||
Версія за 11:02, 18 листопада 2018
Дерчати, -чу, -чиш, гл. Дребезжать, трещать. Харьк.
Сучасні словники
ДЕРЧАТИ, чи́ть, недок.
1. Видавати різкі уривчасті звуки, схожі на деренчання чого-небудь (про крик деяких птахів і комах). На пагорках витикалася зелена трава, .. у небі розсипали пісні жайворонки, в очеретах дерчали деркачі (Петро Панч, III, 1956, 303).
2. Те саме, що деренчати. Маятник здорового годинника нешвидко й з повагою цокав і разом дерчав, неначе хто стукав молотком по розбитій посудині, стягнутій І дротом (Нечуй-Левицький, III, 1956, 39).
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 254.
