Відмінності між версіями «До-віку»

Версія за 01:10, 18 листопада 2018

До-віку, нар. Повѣкъ. См. До.

ДОВІКУ, присл.

Усе життя; до кінця життя. Перестав [п'яниця] пити, купив левадку, постановив вітряк і довіку їв хліб (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 229); — Матінко ключнице, — крикнув Добриня.., — та коли б ти взяла її до двору, я б тобі дякував, доки живу, довіку! (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 75);

Завжди, вічно. Завжди терновий вінець буде кращим, ніж царська корона, ..і так воно буде довіку (Леся Українка, I, 1951, 189); І зацвітуть червоні маки На тих столочених полях, Де люди, вбиті в час атаки, — Довіку житимуть в піснях! (Любомир Дмитерко, Вітчизна, 1948, 93);

Ніколи. Хай цей сон проклятий Грабіжникам не сниться — Довіку не топтати їм нашої пшениці (Максим Рильський, I, 1956, 219).

Не забути довіку див. забувати.

}

forever adverb US /fərˈev·ər, fɔr-/

Nobody lives forever.

She was forever late for appointments. He was forever saying that he’d pay me back, but he never did.

@@ Рядок 20: / Рядок 20: @@
 {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 |- valign="top"
-|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Doviku171118.jpg|x140px]]}
+|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Doviku171118.jpg|x140px]]
+}