Відмінності між версіями «Шпиняти»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Nasmeshka171118.jpg.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
Версія за 13:26, 17 листопада 2018
Шпиняти, -няю, -єш, гл. 1) Колоть. 2) Корить, укорять, колоть насмѣшками. См. Нашпиняти.
Зміст
Сучасні словники
ШПИНЯ́ТИ, яю, яєш, недок., перех., розм.
1. Колоти, тикаючи чим-небудь гострим.
2. перен. Дошкуляти доріканнями, ущипливими словами, напученнями. Данько.. теж не забарився ув'язатися в загальну катавасію, доймаючи стражників зі своєї труднодоступної позиції хоч в'їдливими словами, шпиняючи їх звідти глумливими насмішками (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 95); Чи думав він [Андерсен] про таку славу серед усіх людей, коли був бідним сиротою.. і всі його, як те «гидке каченя», шпиняли, глузували з нього (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 209).
Ілюстрації
|
