Відмінності між версіями «Нищота»
(→Див. також) |
(→Див. також) |
||
Рядок 22: | Рядок 22: | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
Молюся й думаю про людські біди, | Молюся й думаю про людські біди, | ||
+ | |||
Про сикооких згорблених бабусь, | Про сикооких згорблених бабусь, | ||
+ | |||
Рабинь колгоспних. Заховатись ніде | Рабинь колгоспних. Заховатись ніде | ||
+ | |||
Від поглядів скорботних. Не берусь | Від поглядів скорботних. Не берусь | ||
+ | |||
Описувать на смітниках обіди | Описувать на смітниках обіди | ||
+ | |||
Пенсіонерів наших. Ніби струсь, | Пенсіонерів наших. Ніби струсь, | ||
+ | |||
В пісок я хочу голову сховати, | В пісок я хочу голову сховати, | ||
+ | |||
Щоб лиш того не бачити й не знати. | Щоб лиш того не бачити й не знати. | ||
Та не ховаю. Бачу аж до дна | Та не ховаю. Бачу аж до дна | ||
+ | |||
Цей вік, що поробив нас жебраками. | Цей вік, що поробив нас жебраками. | ||
+ | |||
Захмелена жадобою майна | Захмелена жадобою майна | ||
+ | |||
Юрба, що звалася більшовиками, | Юрба, що звалася більшовиками, | ||
+ | |||
Немов із скелі брила кам’яна, | Немов із скелі брила кам’яна, | ||
+ | |||
Скотилася, розбила душі й храми, | Скотилася, розбила душі й храми, | ||
+ | |||
Все знищила й розпалася сама | Все знищила й розпалася сама | ||
+ | |||
В безодні, де ніщота спить німа... | В безодні, де ніщота спить німа... | ||
+ | |||
'''Дмитро Павличко''' | '''Дмитро Павличко''' | ||
Версія за 22:45, 16 листопада 2018
Нищота, -ти́, ж. Нищета. Лебед. у.
Зміст
Сучасні словники
Нищета - (в прямом и перен. знач.) убозство, (сильнее голе вбозство), убогість, нужденність, бідність, мізерність (-ости), мізерія, (редко, ц.-слав.)
Нищота - (только в прям. знач.) злидні (- нів). Академік
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Молюся й думаю про людські біди,
Про сикооких згорблених бабусь,
Рабинь колгоспних. Заховатись ніде
Від поглядів скорботних. Не берусь
Описувать на смітниках обіди
Пенсіонерів наших. Ніби струсь,
В пісок я хочу голову сховати,
Щоб лиш того не бачити й не знати.
Та не ховаю. Бачу аж до дна
Цей вік, що поробив нас жебраками.
Захмелена жадобою майна
Юрба, що звалася більшовиками,
Немов із скелі брила кам’яна,
Скотилася, розбила душі й храми,
Все знищила й розпалася сама
В безодні, де ніщота спить німа...
Дмитро Павличко