Відмінності між версіями «Тьмарити»
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Nebo13082017.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Nebo13082017.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Nebomoreoblaca.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
Поточна версія на 18:21, 16 листопада 2018
Тьмари́ти, -рю́, -ри́ш, гл. = Тьмити. Шейк.
Зміст
Сучасні словники
ТЬМА́РИТИ, рю, риш; наказ. сп. тьмар, тьмарте; недок., перех. 1. Робити темним, затемнювати. Хмари тьмарили небо, затуляючи землі сонце (Борис Грінченко, II, 1963, 477); Голубіє небо, голубіє — Хай же дим не тьмарить далину! (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 91). 2. перен. Робити смутним, похмурим. [Д. Жуан:] Спиніться! Не тьмаріть [тьмарте] ясного спогаду про сю хвилину! (Леся Українка, III, 1952, 374); На тому місці, де стояв той квартал, чорніє тепер сумна пожарина, серед ясного дня тьмарить світ... (Степан Васильченко, II, 1959, 18); — Тихо, Мері! Настрій не тьмар... (Микола Шеремет, Дружбою.., 1954, 35); Незаможники мовчки проходили повз Кушніра, бо його журба тьмарила їхні обличчя (Михайло Стельмах, II, 1962, 8). 3. перен., перев. у сполуч. із сл. свідомість. Позбавляти ясності, чіткості сприйняття; доводити когось до стану, близького до запаморочення. В зойках, тріскотняві, страшному гармидері тонуло все навколо, тьмарило свідомість і надавало ногам небувалої прудкості (Олесь Гончар, III, 1959, 140).
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 348.
