Відмінності між версіями «Сюрчання»
| Рядок 43: | Рядок 43: | ||
{{#ev:youtube| _HMXlF8y6Mg}} | {{#ev:youtube| _HMXlF8y6Mg}} | ||
| − | ===[ | + | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A1%D1%8E%D1%80%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F]=== |
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
[[Категорія:Сю]] | [[Категорія:Сю]] | ||
Версія за 21:04, 15 листопада 2018
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СЮРЧА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням сюрчати і звуки, утворювані цією дією. Він з насолодою підставляв гаряче лице вільному вітрові, вдихав пахощі трав і річок, слухав сюрчання цвіркунів, шарудіння ховрашків (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 253); Високе небо виблискувало, як полива на відрі, слало на землю тихі шуми: то шелест вітру, то сюрчання пташиних зграй, що збиралися відлітати (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 374); Не довго думаючи, я прориваюсь до двору. За ворітьми чути скажене сюрчання обуреного вартового (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 134); Як я любив зимової доби При каганці невпиннеє сюрчання Тих веретен і пісню чи ридання Тихесеньке жіночої журби (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 41).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 909.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Сюрча́ння, -ня, с. 1) Жужжаніе, трескъ (насѣкомыхъ). Докучне сюрчання травяних коників. Мир. ХРВ. 4. 2) Жужжаніе (веретена).
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
сюрчання -я, с. Дія за знач. сюрчати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
сюрчати
-чу́, -чи́ш, недок.
1) Видавати різкі, перев. високі й часто повторювані звуки (про коників, цвіркунів, птахів і т. ін.).
2) у що і без додатка. Видавати дзвінкі, переливчасті звуки за допомогою свистка, гудка і т. ін.
3) Дзижчати, хурчати (про веретено, кулю, осколок снаряда і т. ін.).
4) Дзюрчати (про тонку цівку води).
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
сюрчати
1) (про комах — коників, цвіркунів тощо, зрідка про деяких птахів — видавати різкі, перев. високі й часто повторювані звуки), сюркати, сюркота[і]ти, цвірчати, цвіркота[і]ти, цвіркати, цюрчати; цюркота[і]ти, тюрлюкати; тріщати, тріскота[і]ти, теркота[і]ти, джерґота[і]ти, джеркота[і]ти (видавати сухі, часто повторювані уривчасті звуки, що нагадують тріск)
— Пор. скрекотати
2) див. свистіти 2)
Словник синонімів української мови. 2014.
Ілюстрації
|
|
|
