Відмінності між версіями «Плаксій»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 8: | Рядок 8: | ||
2. перен. Той, хто завжди плачеться (у 1 знач.). Знайшлись і плаксії: мовляв, насіння нема, реманенту нема, а поки все дістануть, — весна минеться (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 26). | 2. перен. Той, хто завжди плачеться (у 1 знач.). Знайшлись і плаксії: мовляв, насіння нема, реманенту нема, а поки все дістануть, — весна минеться (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 26). | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 560. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 560. | ||
| + | 3. Плаксій, ч. – той, хто багато і часто плаче (зазвичай про дітей). | ||
<gallery> | <gallery> | ||
| Рядок 13: | Рядок 14: | ||
Файл:Плаксій2.jpg | Файл:Плаксій2.jpg | ||
</gallery> | </gallery> | ||
| + | |||
| + | [http://Плаксій https://www.youtube.com/watch?v=tQ-OZBNMvtc] | ||
Версія за 18:52, 15 листопада 2018
Плаксій, -сія, м. Плакса. Черк. у.
1. Те саме, що плакса. — Я лише рюмсів і плаксіїв не люблю (Іван Франко, VI, 1951, 178); Натруся ніколи, ніколи не стане плакати. Вона сама не любить плаксіїв (Олесь Донченко, VI, 1957, 426). 2. перен. Той, хто завжди плачеться (у 1 знач.). Знайшлись і плаксії: мовляв, насіння нема, реманенту нема, а поки все дістануть, — весна минеться (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 26). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 560. 3. Плаксій, ч. – той, хто багато і часто плаче (зазвичай про дітей).
