Відмінності між версіями «Становий»

Версія за 20:38, 8 листопада 2018

Становий, -вого, м. Становой приставь. Вони були становими в одному стані. Грин. ІІ. 332.

Сучасні словники

СТА́НОВИ́Й

1. Стос. до стану

• Зумовлений приналежністю до якого-небудь стану:

Українська шляхта і козацька старшина сподівались забезпечити собі станові економічні і політичні привілеї, зберегти у своїх руках 
адміністративні і судові органи влади (Історія УРСР, I, 1953, 256).
Революція не лишила каменя на камені від станових і класових привілеїв експлуататорів (Програма КПРС, 1961, 10).

2. Заснований на поділі суспільства на стани; власт. суспільству, поділеному на стани:

 Герої творів Квітки-Основ'яненка — це здебільшого селяни, сільські дівчата й парубки, що зазнають горя від панів-кріпосників, 
 майнової і станової нерівності (Радянське літературознавство, 3, 1971, 27). 

• Власт. привілейованим станам, який ґрунтується на зневажливому ставленні до інших станів:

Мало кого поважала [Зоня] з сільських священиків. Вважала їх за тюхтіїв, позбавлених добрих манер, але почуття станової солідарності 
не покидало її ніколи (Ірина Вільде, III, 1968, 93).

Ілюстрації

Медіа

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах [Електронний ресурс]. — Том 9, 1978. — Стор. 646. - Режим доступу: http://sum.in.ua/p/9/646/2

Зовнішні посилання