Відмінності між версіями «Становий»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
(→Див. також) |
||
Рядок 27: | Рядок 27: | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
− | |||
− | |||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== |
Версія за 20:38, 8 листопада 2018
Становий, -вого, м. Становой приставь. Вони були становими в одному стані. Грин. ІІ. 332.
Сучасні словники
СТА́НОВИ́Й
1. Стос. до стану
- Зумовлений приналежністю до якого-небудь стану:
Українська шляхта і козацька старшина сподівались забезпечити собі станові економічні і політичні привілеї, зберегти у своїх руках адміністративні і судові органи влади (Історія УРСР, I, 1953, 256). Революція не лишила каменя на камені від станових і класових привілеїв експлуататорів (Програма КПРС, 1961, 10).
2. Заснований на поділі суспільства на стани; власт. суспільству, поділеному на стани:
Герої творів Квітки-Основ'яненка — це здебільшого селяни, сільські дівчата й парубки, що зазнають горя від панів-кріпосників, майнової і станової нерівності (Радянське літературознавство, 3, 1971, 27).
- Власт. привілейованим станам, який ґрунтується на зневажливому ставленні до інших станів:
Мало кого поважала [Зоня] з сільських священиків. Вважала їх за тюхтіїв, позбавлених добрих манер, але почуття станової солідарності не покидало її ніколи (Ірина Вільде, III, 1968, 93).
Ілюстрації
Медіа
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах [Електронний ресурс]. — Том 9, 1978. — Стор. 646. - Режим доступу: http://sum.in.ua/p/9/646/2