Відмінності між версіями «Хотітися»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ===[http://sum.in.ua/s/khotitysja Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | |
| + | '''ХОТІТИСЯ''', хочеться, недок., безос., чого, з інфін. і спол. щоб. Відчуватися як потреба, бажання, прагнення. Старається [Настя], б'ється, достає і вже зробить і достане, чого мужикові хотілось (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 24); — Ей, дядечку, швидше будемо писати, Бо хочеться спати і вам і мені (Тарас Шевченко, II, 1953, 54); [Василь:] От і тепер — прокинулася моя жага до життя знову, знову мені хочеться щастя (Панас Мирний, V, 1955, 104); [Джонатан:] Що ж винен Річард, коли дівчаті хочеться уборів? (Леся Українка, III, 1952, 66); Їсти — страх хочеться (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 459); Плакать хочеться мені, немов ображеній дитині (Володимир Сосюра, I, 1957, 147); Він стоїть довго, мерзнуть ноги і руки, смертельно хочеться закурити (Григорій Тютюнник; Вир, 1964, 495); Хотілося щось сказати синові радісне. Довго не знала що (Андрій Головко, II, 1957, 210); Хлопчикові хочеться, щоб його було зверху, але зозуля кує та й кує (Іван Багмут, Опов., 1959, 10). | ||
| + | ===[http://slovopedia.org.ua/49/53413/362168.html Фразеологічний словник української мови]=== | ||
| + | '''І на світ бі́лий (Бо́жий) не диви́вся б'''. Життя не миле, не хочеться жити від туги, горя і т. ін. Часом так погано, що й на світ не дивився б (М. Коцюбинський). на світ бі́лий не хо́четься диви́тись. У мене .. недугує жінка на нерви, то таке горе та клопіт, що іноді і на світ білий не хочеться дивитись! (Панас Мирний). | ||
| + | |||
| + | '''скі́льки хо́чеш (хоч, хо́четься)'''. Вдосталь. Та не було, видно, ще ні в Антанти, ні в самого чорта таких снарядів, які могли б видовбати хлопців із схованої рідної землі, з портових підвалів та погребів! Бий, сади собі, скільки хочеш, коли снарядів не жалко! (О. Гончар); Пий, душе, скільки хоч, призволяйся усмак! А любив він гарненько поїсти… (П. Грабовський); — Дивуєтесь, може, чому мені така фантазія прийшла в голову? Ну, дивуйтеся собі скільки хочеться (Г. Хоткевич). | ||
| + | |||
| + | '''що хо́чеш (хоче́ться)'''. Абсолютно все; усе без винятку. Ми тут з тобою одні! Можемо виробляти, що хочеш! Свистіти, співати! (О. Гончар). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 17:53, 8 листопада 2018
Хотітися, хо́четься
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ХОТІТИСЯ, хочеться, недок., безос., чого, з інфін. і спол. щоб. Відчуватися як потреба, бажання, прагнення. Старається [Настя], б'ється, достає і вже зробить і достане, чого мужикові хотілось (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 24); — Ей, дядечку, швидше будемо писати, Бо хочеться спати і вам і мені (Тарас Шевченко, II, 1953, 54); [Василь:] От і тепер — прокинулася моя жага до життя знову, знову мені хочеться щастя (Панас Мирний, V, 1955, 104); [Джонатан:] Що ж винен Річард, коли дівчаті хочеться уборів? (Леся Українка, III, 1952, 66); Їсти — страх хочеться (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 459); Плакать хочеться мені, немов ображеній дитині (Володимир Сосюра, I, 1957, 147); Він стоїть довго, мерзнуть ноги і руки, смертельно хочеться закурити (Григорій Тютюнник; Вир, 1964, 495); Хотілося щось сказати синові радісне. Довго не знала що (Андрій Головко, II, 1957, 210); Хлопчикові хочеться, щоб його було зверху, але зозуля кує та й кує (Іван Багмут, Опов., 1959, 10).
Фразеологічний словник української мови
І на світ бі́лий (Бо́жий) не диви́вся б. Життя не миле, не хочеться жити від туги, горя і т. ін. Часом так погано, що й на світ не дивився б (М. Коцюбинський). на світ бі́лий не хо́четься диви́тись. У мене .. недугує жінка на нерви, то таке горе та клопіт, що іноді і на світ білий не хочеться дивитись! (Панас Мирний).
скі́льки хо́чеш (хоч, хо́четься). Вдосталь. Та не було, видно, ще ні в Антанти, ні в самого чорта таких снарядів, які могли б видовбати хлопців із схованої рідної землі, з портових підвалів та погребів! Бий, сади собі, скільки хочеш, коли снарядів не жалко! (О. Гончар); Пий, душе, скільки хоч, призволяйся усмак! А любив він гарненько поїсти… (П. Грабовський); — Дивуєтесь, може, чому мені така фантазія прийшла в голову? Ну, дивуйтеся собі скільки хочеться (Г. Хоткевич).
що хо́чеш (хоче́ться). Абсолютно все; усе без винятку. Ми тут з тобою одні! Можемо виробляти, що хочеш! Свистіти, співати! (О. Гончар).
Ілюстрації
|
|
|
|
