Відмінності між версіями «Ціпов’яз»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
(→Медіа) |
||
Рядок 34: | Рядок 34: | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|-GURjUo8zvs}} | ||
+ | {{#ev:youtube|TG6OQfZNAjU}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== |
Поточна версія на 22:56, 5 листопада 2018
Ціпов’яз, -за, м. 1) Дѣлающій цѣпы. 2) Переносно: мужикъ-земледѣлецъ.
Зміст
Сучасні словники
Ціпов'яз
1. Той, хто робить ціпи.
2. перен. Селянин. — Цей, Романко, в мене хитрий, хоч кого обдурить!.. І грамоту добре знає, письменний.. Ну, а молодший, Семен — той отак: за плугом ходити, сіно косити, ціпом махати... Сказано — ціпов'яз!.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 103).
Прислів'я, приказки
- Доки на току ціп, доти на столі хліб.
- Ціп та коса годують.
- Бодай ніхто не діждав ціпом заробляти.
- Ціпом силу міряй, а не гульнею.
- За ціп та на тік.
- Брехати — не ціпом махати.
Мовні звороти
- Ціпи в'язати — сваритися.
- Ціпом їхати — їхати двома кіньми, з яких один великий, другий маленький.
- Ґирлиґа і ціп — символи скотарства і рільництва в Стародавньому Єгипті.
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 240.
- Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 434.